усвідомлюю що за кільканадцять хвилин на календарі офіційно закріпиться вересень і тішусь до безмежжя. призоди, золотавий. я тебе так чекала.

мабуть, варто підбити підсумки?
нарешті я бакалавр. і нарешті я поступила на магістра. студентський квиток доживає останні хвилини своєї дійсності в гаманці і я нині усвідомила що фотка на новому буде не менш ( Read more... )

раз у рік я беру планшет/комп'ютер до руць і йду строчити у ЖЖ. то є моя власна традиція. і хочете чи ні - але той пост з'являється щороку у травні, напередодні плюсування ще одного року до суми стоптаних.сказати що помудрішала? а не впевнена. не цьогоріч. прийшли до голови істини, які мали б бути там, але, мабуть, як повз проходили - так і оминули ( Read more... )

воу-воу...
сиджу я над тестами і думку гадаю: чому ж 16 січня так у моїй голові? сьогодні ж Всесвітній день моїх коханих Бітлів!
вітаю усіх і кожного, і себе також!

( Read more... )

дитинство минуло вже хоч у однієї.
Бі-Бі,я тобою горджусь. і страшенно рада. і дуже люблю,чорт забирай)))

п.с. піца.
і взагалі, до Львова їдь, дитинко.

вечір п"ятниці, в який я клятвенно обіцяла собі вчитись і в результаті - "Волшебная страна ( Read more... )

діалог у скайпі про складну долю студентів-юристів, яким треба вивчити 283 сторінки фінансово-правових термінів і повноважень, і написати два семінари ( Read more... )

вмить можна забути про всі незгоди. і про семінари ненаписані також. і про те, що дощ і вітер, а вдома навіть сніг сьогодні падав ( Read more... )

чим би Миша не тішилась, аби лиш сиру не просила.
тиждень на юрфаці минув без втрат і без оцінок - то є фист файно, люди!)

-ну,знаєш, є така дівчинка, сидить зі мною...ну сооонцеее
(репліка поза кадром "ее, добрий день..")
-хахаха!)

-твоя інфантильна поведінка мене доконає.

-хочу тебе. і светру. але светру більше.

а ще Миша метелика сьогодні тримала на ( Read more... )

люди, потіштесь за мене: Полозкова 15 вересня у Львові у рамках Форуму видавців. аєє ( Read more... )

ВОт чим ми лише не жертвуємо. Лиш собою ніяк не вдається.

" якщо я помру, то заберу тебе з собою"

За якихось там тисячу сторінок встигаєш зрозуміти всю ціну свого тихого і непретензійного щастя. І навіть хай супроводжують тебе постійно нерви, а нічого немає кращого, як присвічувати Щастю зламаним екраном ідіотського сенсора, сидіти з татом опівночі ( Read more... )