Я колись писав, що Кіплінґ в одній з останніх своїх промов («An Undefended Island», травень 1935), говорячи про дві найбільші диктатури Європи, згадував «State-engineered famine, starvation and slavery». СРСР і конкретно УСРР він не назвав, але зрозуміло, про що йшлося.

А днями я натрапив на пізній есей Честертона («The Case for Carol-Singers», ( Read more... )

Оповідання Кіплінґа «Bertram and Bimi» (1891) перекладалося українською двічі: як «Заздрість оранґ-утана» (1910, Н. Романович) і «Бімі» (1978, Ю. Лісняк). Обидва рази - з російської.

(А от, скажімо, «Ліспет» Лісняк переклав точно з оригіналу. Інші не перевіряв.)

«Він не дуже любив англійську літературу, починаючи з доби романтизму».

А ось як це формулює ранній Кіплінґ: «[He] never believed in three pens this side of Doctor Johnson». (Читати цю фразу, звісно, треба голосом Стівена Фрая в ролі Дживза).

Тим часом невідомі Добрі Люди зробили мені різдвяний подарунок: у Відомих Місцях виклали книгу Кіплінґа 2019 року видання, де опубліковано понад вісімдесят його оповідань, досі жодного разу не зібраних під однією обкладинкою. "The Cause of Humanity and Other Stories".

Іще новини оцифрування: підшивка львівської "Правди" (1867-) - здається, все ж ( Read more... )

Небагато є філологічних питань, які я любив би більше текстологічних. Ось вам одне у зв’язку з Кіплінґом (котрий для мене, як ви могли помітити, останнім часом є головною розвагою і втіхою. Вчергове).

В більшості сучасних видань «Книги Джунглів» друкують за ранніми виданнями: в Книзі Першій спочатку йдуть оповідання про Мауглі, а потім - про Ріккі ( Read more... )

Видавництво «РМ» у новій серії «Відомі та незвідані» випустило «Книгу джунглів». Забагато Кіплінґа не буває, але, як завжди, постає питання, якого Кіплінґа ми читаємо.

Переклад Володимира Панченка - тобто назагал непоганий, але ніколи не знаєш, на чому перечепишся. З оригіналом, вочевидь, не звіряли і в першому виданні (2009), і в новому, тому Мати ( Read more... )

У 19-річного Кіплінґа є коротеньке оповідання - сатирична антиутопія «Двадцять років потому (або До чого може дійти)» (1885). Там є шматки, яким би я не здивувався у Шеклі чи Воннеґута:

«Я надягнув куленепробивну маску й, відповідно до останніх муніципальних розпоряджень, вів свою тарадайку зі швидкістю не більше семи миль на годину, аби не ( Read more... )

У Кіплінґа є хороше, але вкрай маловідоме оповідання “My Great and Only”, написане восени 1889 року, коли він тільки-но приїхав до Англії. Фактично, це його естетичний маніфест, з якого постали «Казармені балади». Цікаво, що письменник лише раз, перед самою смертю, включив оповідання до авторської збірки - аж до 29-го тому творів, до «Незібраної ( Read more... )

"Наприклад, у британській літературі фемінізували індусів, чоловіків з Індії, вони такі слабкі, безвольні, ліниві південці - є такий стереотип літератури".

Кіплінґ украй здивований.

( Read more... )