Небагато є філологічних питань, які я любив би більше текстологічних. Ось вам одне у зв’язку з Кіплінґом (котрий для мене, як ви могли помітити, останнім часом є головною розвагою і втіхою. Вчергове).
В більшості сучасних видань «Книги Джунглів» друкують за ранніми виданнями: в Книзі Першій спочатку йдуть оповідання про Мауглі, а потім - про Ріккі та інших; у Другій Мауглі та інші персонажі чергуються.
Але вже з кінця ХІХ ст. Кіплінґ почав перетасовувати історії, і в остаточному варіанті (Sussex Edition, 1937 рік) «Книги Джунглів» діляться на дві половини, названі просто «І» та «ІІ», й оповідання йдуть у такій послідовності (в дужках вказую порядковий номер за першим виданням обох Книг 1894-5 рр.):
І
Mowgli’s Brothers (І-1)
Kaa’s Hunting (І-2)
How Fear Came (ІІ-1)
‘Tiger! Tiger!’ (І-3)
Letting in the Jungle (ІІ-3)
The King’s Ankus (ІІ-5)
Red Dog (ІІ-7)
The Spring Running (ІІ-8)
ІІ
‘Rikki-Tikki-Tavi’ (І-5)
The White Seal (І-4)
The Miracle of Purun Bhagat (ІІ-2)
The Undertakers (ІІ-4)
Quiquern (ІІ-6)
Toomai of the Elephants (І-6)
Her Majesty’s Servants (І-7)
З «Мауглі» все ясно - приблизна хронологічна послідовність. А от чому в Книзі Другій Кіплінґ після кількох спроб зупинився саме на такому порядку?
Мені здається, логіка тут є - звісно, тут я можу лише робити припущення.
Спасіння родини людей від змій («Ріккі») - спасіння роду від людей («Білий Котик») - спасіння спільноти й відновлення зв’язку між людиною і тваринами («Пурун Бхаґат») - війна між людьми й тваринами («Могильщики») - люди у ворожому, але безликому природному оточенні, з елементами (квазі)містики («Квікверн») - людина в загадковому й принципово непізнаваному світі тварин («Тумаї») - ієрархічна єдність усього сущого («Слуги»).
Якось так.