(18.10.2012)"Странный год. Не резких перемен, но плавных сдвигов. Не болезненных разрывов, но важных признаний и "точек". Осторожно подходит новое, но легче отступает прошлое, иногда объясняя себя, иногда - нет. Молчание становится менее тягостным, но более многозначительным. Сложно складывается с поездками и яркими впечатлениями, зато заживляются ( Read more... )

…Колись затираються дати, з любові лишається щем,
Ні звуку зі слів - для розплати, ні вражень, не звіданих ще.
Ні сліз пом’янути минуле, лиш усміх - подяка за все.
І вірші - щоб серце почули, на відповідь - низка пісень.
Спокійно, відверто і просто стає розумітися нам.
Кути оминаємо гострі, відзнакою робимо шрам…
Бо вже загортається літо у шаль падолисту ( Read more... )

…Часом думаю, що у мені є діра, у яку провалюється марно багато енергії, думок, тепла, яке б краще комусь віддати… і з неї точиться біль, який нікому віддавати не хочеться. Можливо, її створила я сама, можливо, мені допомогли… Що б я не робила, вона не загоюється остаточно (хоч уже й легше) - її можна лиш на час прикривати, обходити, бавитися в ( Read more... )

Забыть обиды, вытереть следы от чувств, разлук, несбывшихся мечтаний, от всех чудес, что нам наобещали, - и растворились в вечности, как дым. Перечеркнуть слова, что жгут сердца, перелистнуть страницы черновые, закрыть, как книгу… Мы уже другие. Но если не гореть, то хоть мерцать далеким огоньком… Короткий шаг, что может быть длинною в ( Read more... )

Жизнь - как вода сквозь пальцы: не удержать.
Наши пути расходятся всё больней.
Реже слова, от коих весь мир дрожал,
Меньше тепла для встречных, больше теней.

Мы обрастаем связями, будни - рок,
Не ускользнуть, не выбраться, не уйти.
Только потоки сил плещут - между строк,
Лишь отголоски чувств еще ткут мотив.

Жаль, что ты не пишешь стихи в эфир,
Наши прошлые ( Read more... )

Таки покажу вірші останнього часу - трохи похмурі, але не без "ноток" світла й осмислення. На душі уже легше - але хочу відпустити. Інколи здається, що сум уже просто невід’ємна частина мене - десь глибоко біль не вщухає - але "на поверхні" світло, і можна ловити "сонячних зайчиків", коли погоже… І все ж…

( Кожному своє )

У мене останнім часом, схоже, підвищена чутливість - хоча й лише на підсвідомому рівні. Проявляється в дійсність через банальні речі: беру до рук телефон за хвилину до дзвінка чи смс (у мене звук відімкнений, лише вібродзвоник - в такі моменти зазвичай його не чути), оновлюю пошту із думкою "тре подивитись, ніби хтось написав" - і бачу лист (хоч не ( Read more... )

Ми з’єднані із багатьма людьми тонкими нитями-зв’язками. Інколи - вони як промені, що виводять із темряви, мов нитка Аріадни. Інколи - як судини, якими течуть наші сили і наші життя. Інколи ниточки сплутуються у моток чи у "Гордіїв вузол", у безліч вузликів, які не розплутати - лиш розірвати… Інколи я заплутуюсь у цих своїх зв’язках. Інколи через ( Read more... )

Була-таки на моноспектаклі "Ножиці чи лабіринти любові" у "Чорному квадраті". Приголомшлива вистава. Зворушлива історія, сильна гра і абсолютно шокова розв’язка… Принаймні, для мене. Зробила собі певні висновки, почерпнула фрази, думки, враження... Мабуть, саме емоції тепер - те, за що дякую цим дійствам. Той "ковток повітря", якого шукаю у ( Read more... )