уря! фініте ля комедія
Ну ось, завтра буде рівно 2 тижні, від часу мого одруження, тобто остаточного - ми взяли шлюб, була забава, рогатки, викуп ну й інші елементи традиційності. Я навіть мала справжній дівич-вечір, який для мене зробили найближчі подруги - з деревцем,розплітанням кіс і одяганням взуття.
У мене були найкращі дружки й дружби у всесвіті - веселі,креативні, легкі. Дякую вам кохані мої. Найкраща група підтримки - Льолька ти в мене диво й найкраща стиліст і сестра в одній особі. Було карнавально й тяжко. Хотілося дико спати й щоб це все врешті закінчилося. Так вона на загал і трапилося. Дякувати є кому і слів мені не вистарчить, щоб подякувати усім. Тому нарід пам’ятайте, що я вас ціную, люблю й поважаю.
Що можу сказати ще? Одружуватися це не страшно, якщо ви стараєтеся одне для одного. І річ не стільки у впевненості чи коханні, хоч без цього, звісно, не можна, скільки у розумінні того, що ви вже сформовані люди і не треба переліплювати те, з чим ви одружилися. Якщо є то розуміння, то все решта бджоли. У цьому світі нема нічого неможливого. Все просто - це ми вже звикли розкладати прості речі на складні і героїчно долати перепони. І тут питання - а нафіга?словом, любіться й не заморочуйтеся на можливих проблемах і питаннях. А що, якщо? Вони завжди будуть й ніколи не матимуть адекватної відповіді J