критикувати - це пояснювати автору, що він робить не так, як робив би я, якби вмів (хтось)
Останнім часом я неупинно чую, як усе хрінові і зле. Скарги на правління, компанію, колег, закиди типу - «немає нічого справжнього, залишилася тільки бутафорія від …» а далі йде переклад від чого бутафорія та виникла. Я не скажу, що таки закиди чуються вперше, просто саме зараз вони мене просто дико дратують. Я не кажу, що в часами добре аргументованих словах немає рації чи що мене саму не дістали окремі події та стани, і все ж якщо ти хочеш щось змінити потрібно не кричати й оббризкувати слиною усіх в радіусі кілометра, а зціпити зуби і пахати. І не треба розповідати, що від нас нічого не залежить і все таке. Це звичайне виправдання свого лінивства і така ж бутафорія от, я такий-розтакий борець усе у на галімо і інші схожі тексти. Я знаю - мрії здійснюються, тільки не так, як собі уявляють деякі - прийшов дідок з бородою, вирвав волосинку. Сказав щось на кшталт «чари-бари» і бах - ви маєте маєток і всі називаються вас пане консул. Для своїх мрій треба пахати, падати і пахати. І не скаржитися як усе не те. Маєш проект - працюй над його втіленням. Якщо чогось дуже-дуже хочеш - воно буде, і то не якийсь брєд про самонавіювання - головне достатньо впертості й цілеспрямованості. І нема чого розпускати соплі, що світ зійшов з глузду і все паскудно. А то всі звикли розпускати нюні і битися істериці, як малі діти. Що хочуть нову іграшку, відмінність у тому, що ніяка розм’якла мама її тої іграшки не купить.
Все, мені полегшало…