Передусім хочу висловити величезну подяку своїм сусідками, котрі так великодушно й милостиво дозволили мені поспати дві з половиною годинки(на цілу добу!) перед поїздкою. Ще раз спасибі суки, я вас люблю<3 ( Read more... )

Кажеш, речі давно пора збирати. Обережно, не здимаючи пил. А сенсу, якщо нічого брати? Якщо такий тотальний позачасовий голяк. Ментальний. Поки в мене ліхтар, поки  мені прикидатись світлом в кінці якогось злоїбучого тунелю. Можеш навіть обрати, якого саме. Бо нам таки дороги. Застуджені повороти. Думки розкидані сиротами на кілометраж. Пакетики- ( Read more... )

За підсумками тижня: часу мені, часу! (отрута ниньки не в ціні і не актуально якось).
За підсумками(над сумками, в сумках, тут багацько варіантів звісно) тижня: багато "маніакально-ніжного(c)" затишку, рідності-різності, сміху й приємних клопотів-пошуків-рішень.
Але якось воно і хороше, і встигається, і нудьгувати не дає.
Ех ти, довбана осінь, ти ще ( Read more... )

Приємно-стомлена, виснажена, відносно(бо все ж відносно!) радісна.
Кілометри містом, слизька волога "жаба" у маршрутці, академія, Оля й кава, фарби, академія, містом-містом, Оля й молочний коктейль, містом-містом. Спішити. Уважні, через окуляри, погляди і все одно не помітно нікого й нічого. Оля й книгарня.Бруківка Насипної, польське кіно. В ( Read more... )

Не знаючи куди й навіщо. І мабуть, зовсім безсенсово. Але це вже стало справою принципу, перевірки на витримку й відповідальність. На оскаженілу релігію і спрагу до життя. Йти, в будь-якому випадку. Йти, в будь-якому напрямку. Не зупинятися. Фальсифікувати рух, залишаючись спорожніло-збайдужілою оболонкою в потоках чужих розмов, думок, почуттів, ( Read more... )

Ранок. Птахи.Струм.
Страх розчиняє, перетворює у марево попелясте всі мої брами. Страх гостює у снах, прибираючи маски коханців. Страх гарчить чорними вітрами - осінніми собаками, страх шепоче прокуреними голосами перших полеглих листків. Страх вмощується у яремну впадинку і огортає за шию: «-Дівчинко, осінь близиться…Не врятуєшся знову, марна твоя ( Read more... )

Бо ж все одно не розбереш мого почерку.
( читати )

Ніколи не, а ось тепер захотілося. Втикнутися тобі в плече, зволожувати тканину на ньому, хапати за волосся й руки, вперше просити: «- Ну не їдь, не залишай мене тут. Я ж збожеволію від цього літа, воно ж випалює мене до денця. Ну не їдь..Бо зостанеться мені тільки липовий чай, замість нашої улюбленої. І надії марні на манну небесну, на дощ ( Read more... )

Наполегливо стараюся вбити "25.06.2012", аби якомога швидше настало "26.06.2012" і з'явилися поряд два моїх чуда=))
( про... )

Дні, наче настирливі комахи, котрих приходиться вбивати. Виправдання: вони можуть вкусити, випити крові(ото дурні), або вчинити ще якусь пакість. Насправді: звична й цілком природна людська тяга до руйнування. Майже на автоматі стрімкий рух рукою і... черговий день-комаха роздавлений у моїй долоні. Тільки я ж знову вигадую.

З біса дивним був цей ( Read more... )