Відкриття літнього сезону. Ч 5: Останній ривок
Продовжуємо щоб довести до логічного закінчення нашу подорож.
Пропоную нагадати всі пункти,пройдені нами під-час цього маршруту:
Гута-Варяж- Белз- Дернів-Новий Став-Велике Колодно-Вирів-Неслухів-Великосілки- Новий Милятин- Буськ- Яблунівка-Грабова-Вузлове-Павлів.
Як я й обіцяв у попередній частині,повернемось до пропущеного пункту(той що був перед Буськом),а саме-Новий Милятин.
Як і увесь день тут нас також настигнув дощ...
Новий МилятинНовий Милятин - село в Україні, Буському районі Львівської області. Населення становить 590 осіб. Орган місцевого самоврядування - Милятинська сільська рада. Під час археологічних розкопок поблизу села виявлено поховання культури шнурової кераміки. Це свідчить що територія села була заселена ще наприкінці ΙΙΙ тисячоліття до н.е.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
Першу письмову згадку про Милятин знайдено в акті від 23 лютого 1431 року. Владислав Ягайло за багаторічну службу подарував його Янові з Кінецполя разом з містом Бощ і кількома селами. У 1578 році за 2 км. від старого населеного пункту виникає нове поселення, якому дали назву Новий Милятин. Король Стефан Баторій надав йому магдебурзьке право та відніс до міського типу.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
У 1657 р. Новий Милятин з навколишніми селами виступає як спадкове володіння львівського підкоморія П. Ожги. У XVIII ст. містечко було важливим осередком католиків, тут була латинська парафія, діяв осередок ченців-камедулів, монастир кармелітів. 1747 р. сюди перенесли чудотворний образ Ісуса Христа з Нового Ставу. З часом містечко втратило своє економічне і культурне значення. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії 1772 р. Новий Милятин отримав статус села.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.Грати на вікнах
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.Інтерєр.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст. розташований на підвищенні в центрі села, і його добре видно вже з повороту на село з траси Львів-Київ. Костел збудований в 1780-1790-х роках за проектом архітектора Францішека Кульчицького. В перших десятиліттях ХІХ ст. його неодноразово добудовували, з північного і південного боку вівтаря, прибудували бокові приміщення. У 1870-1874 рр. довелось проводити реставраційні роботи.
Дзвіниця
Як і багато інших соборів, це не перший костел на цьому місці. Попередній був збудований в 40-х роках XVIII ст. монахами ордену кармелітів босих.
У 1788 р. австрійський уряд ліквідував монастир і монастирськими будівлями почали опікуватися дієцезійні ксьондзи.
У 1906 р. монастирем зайнялися оо. місіонери, які провели генеральний ремонт святині. Під час воєнних дій 1914-1920 рр. чудодійний образ переховували у Львові. У міжвоєнний період у Новому Милятині відбувалося понад 12 відпустів щороку. Найбільшою урочистістю був відпуст 14 вересня - свято Воздвиження Чесного Хреста. Чудотворний образ зазнав чимало лихоліть і переслідувань, але від 1976 року він доступний для вірних у костьолі св. Вінцента у Кракові.
Після того, як поляки виїхали з містечка, костьол спорожнів і був закритий. У 1990 р. костьол передали громаді УАПЦ. Копію ж милятинської чудодійної ікони помістили у костьолі Кам'янки Бузької.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
Архітектурний декор включає елементи ордерної системи. Виразна пластика фасаду будується на використанні пучкових пілястрів, котрі несуть на собі розвинений карниз, плоских ніш, спарених колон тосканського ордеру. Розкішна декорація, старий латинський напис над входом (кусок, щоправда, відвалився), свідчать про колишню велич. Декоративні чаші та піраміди, центральний вхід з колонами по боках, дві скульптури в нішах над цими колонами аж просяться, щоб їх відреставрували і підсвітили художньою ілюмінацією...
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
Найбільш цінним збереженим елементом святині є головний вівтар з середини 18 ст. На увагу заслуговує також мармуровий надгробок Антоніни з Павшів Раціборовскої, зроблений у 1808 р. львівським майстром Гартманом Вітвером. Фасад костьолу прикрашений декоративним балкончиком, під яким зберігся частково зруйнований напис латиною ''DE TUIS DONIS..''; а також дві скульптурні фігури Святих, один з них з правого боку - св. Ян Непомуцен. Костьол оточує мурована огорожа з брамою з 1864 р., на якій зберігся напис ("TO DOM BOZY, A BRAMA NIEBIOS'').
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
Поблизу костьола розташована мурована плебанія з 1828 р., а зараз порожня і майже зруйнована.Саме там ми і ховались від дощу)
Мурована плебанія
Навпроти костела бачимо Аустерію ХVIII ст. (це одночасно заїзд і корчма).Основними ознаками цивілізації, як відомо, є тюрма, шинок і кладовище.
Згідно із цим критерієм, Новий Милятин був дуже цивілізованим містом.
Аустерія ХVIII ст.
Фасад споруди, рештки оздоби і її високий, складної форми дах говорять про те, що споруда дійсно автентична. На жаль, не збереглася галерея на кам’яних стовбах, що колись прикрашала головний фасад корчми.Ремонтувалася корчма-заїзд за Польщі--в 1934-35 рр. і потім у 1961р., коли совєти там зробили продуктовий магазин.Зараз споруда взагалі стоїть пусткою і потрохи розвалюється. (Інформація взята з http://07061989.blox.ua/2010/08/Novij-Milyatin.html та http://ukrtravel.blogspot.com/2009/02/blog-post.html)
Аустерія ХVIII ст.
Костел Воздвиження Чесного Хреста XVIII ст.
Намилувавшись костелом та дочекавшись меншого дощу ми вирушили далі-у Буськ,про який я вже писав.
Ну,а після Буська були:
Яблунівка
Дві церкви розташовані одна біля одної у центрі Яблунівки, при дорозі. Одна - дерев`яна-церква Св.Димитрія(УПЦ), інша, мурована, менша за розміром-каплиця Св.Димитрія(УГКЦ). Церкву св. Дмитра збудував у 1867 р. майстер Іван Васенько.
Храм тризрубий, до вівтаря симетрично прибудовані ризниці. Північна має односхилий дах, південна - двосхилий. Бабинець із заходу має присінок, який могли добудувати під час одного з ремонтів. Церква оточена невеликим піддашшям. Світловий восьмерик нави накритий банею, яку завершує маківка на восьмибічній піраміді. На жаль, стіни храму покрили пластиковою вагонкою, яка здалеку нагадує фарбоване дерево. На південний-захід від святині розташована дерев`яна двоярусна дзвінниця, накрита наметовим дахом. Для входу на другий ярус зроблені окремі двері у східній стіні дзвінниці.
Церква Св.Димитрія(1867р)
Каплиця Св.Димитрія
Грабова
У селі спочатку натикаємось на каплицю(20ст).Інформації про неї на жаль не знайшов...
Каплиця 20ст
Каплиця 20ст
А потім знаходимо і головний обєкт пошуків-церкву Різдва Пр.Богородиці(1778р),яку на жаль перетворили ну просто таки на "шедевр" за допомогою бляхи,та ще й розкрасивши у різні кольори...
Церква Різдва Пр.Богородиці(1778р) з дзвіницею
Церква Розташована на околиці села в оточенні високих дерев.Храм є пам'яткою архітектури національного значення і одним з найстарших в околиці.
В 1907 р. капітально відремонтована, поставлена на фундамент з каменю і цегли, розширений бабинець. В 1981 році зруби над піддашшям обшиті оцинкованою бляхою.
Дерев’яна, тризрубна, триверха, викладена з соснових брусів на дубових підвалинах. До квадратового в плані центрального зрубу зі сходу прилягає менший квадратний вівтар з захристією, а з заходу - витягнений по осі схід-захід прямокутний бабинець, ширина якого дорівнює ширині основного об’єму. Висота всіх зрубів рівна, перекриті вони восьмигранними верхами на восьмериках, увінчані маківками. Піддашшя опираються на вирізані в формі «качурів» випусти вінців і приставні кронштейни.
Церква Різдва Пр.Богородиці(1778р)
Поряд з храмом розташована дзвіниця(18ст).Дерев’яна, квадратова в плані, двоярусна, четверик на четверику, накрита двосхилим наметовим верхом. Побудована з соснових брусів на дубових підвалинах. Перший ярус зрубної конструкції, умовно поділяється на два регістри за допомогою двоярусного піддашшя, вінець нижньої частини зв’язаний простим замком з одностороннім вирізом з залишком. Другий ярус має стовпову конструкцію, з відкритою аркадою, утвореною підкосами.
Дзвіниця(18ст)
Дивлячись ззаду святиня чимось нагадує ковчег,правда закутий в броню...Печально...
Церква Різдва Пр.Богородиці(1778р)
Вузлове
Вузлове-у минулому(до 1946р)-Холоїв,аж ніяк не являється місцем залізничної розвязки.Назва його походить від слова вузол, бо на північ від села дорога на Луцьк, на захід - на Броди,а на південь-на Львів.
У селі є новий храм,який видно здалеку,завдяки його розмірам,звичайно ж:
та старенька (правда дякуючи реставраційним роботам,як завжди не зовсім вдалим ,і не скажеш що старенька) церква Покрова Богородицi з дзвіницею (1724 р.).Храм збудований спільними зусиллями громади села, церковного братства та графа Фелікса Міра.
Церква Покрова Богородицi з дзвіницею (1724 р.)
Церква є пам'яткою архітектури національного значення. Інтер'єр храму прикрашають фрески, виконані відомим галицьким живописцем початку 20 століття Петром Холодним.
Церква Покрова Богородицi з дзвіницею (1724 р.)
Далі ефектний захід сонця на фоні цукрового заводу біля Павлова,який нагадує нам про закінчення дня:
Павлів
І вже останнім ривком "добиваємо"заплановане,встигаючи піймати в останніх променях сонця у кадр павлівський костел..
Колишній філіальний костел розташований в центрі Павлова, біля вулиці. Збудований в 1914р. коштом парафіян. Після другої світової війни використаний як зерносховище, тому частину вікон замурували. Декілька років тому його почали відновлювати (на вежі залишили риштування), хоча в селі є два храми, проте роботи з невідомих причин згодом припинили. Влітку 2009 р. завалилася частина даху над навою. В інтер`єрі є залишки органу і хори.
Костел (1914р)
Костел (1914р)
Ось і все.Змучені та задоволені повертаємось додому.День видався довгим...