сто літ тому
столичними ставками

стокрило тріпотіли

зеле-наві

а нині де ти

тезко liebe Liu

Історія

як засіб ескапізму --

ідея кепська:

незчуєшся -- а вже і співчуваєш:

по-друге, імператорові Костянтину ХІ,

по-третє, кондотьєрові Джустініані,

по - least but not last --

тваринам і жінкам Константинополя

(двом верствам, однаково

мачусі-історії

малоцінним).

Вчера классически ошиблась окошком скайпа и ВНЕЗАПНО сообщила родному отцу, что
( что же? )

 Де б я ще знайшла берізку, щоб до неї прихилитись, як не в Німеччині?


( Read more... )

 Поки половина френдстрічки дивиться у вічі своїм демонам, я тут згадала, що хотіла розповісти казочку.   З якою в мене трохи цей тест асоціюється, до речі.  
***

Вона завжди була дуже земна, жива.  Ласунка, сонько, та й до любощів неабияк охоча. Жила хвилиною, тут і зараз.  Сміялась чи не з усього, а з себе - і поготів.  Релігії рівняла з ( Read more... )

 Ухтиж, який документець я надибала в компі. Якщо настрій буде, днями розкажу вам казочку про тепле і справжнє (чи про холодне й несправжнє?), а то скільки ж їй лежати забутою.

Три роки
я мріяла видати на-гора
щось хоч віддалено віршоподібне.

Зараз я хочу поговорити
про справу Гройсмана
чи, наприклад, про втрату цноти.

А замість цього...

Ну нічого, скоро поговорю.

Продираючись крізь
Кризу жанру,
Залишаю на стінках шмаття шкіри.
Жалісливці біжать за пластиром,
Друзі - за мізерікордом,

ЖЖ-юзер Люша Д.
Наважується на чесність
(У робочий час),

А я, роздираючи повіки,
Розкидаюсь поглядами навсібіч:
Сніг пече очі.
Боляче.

(c) Ольга Дубінська, 2010

Другий поспіль вірш зі згадкою про роздвоєння особистості :)

Для пущей ясности ума
Пойду-ка я напьюсь.
Сегодня я себе сама -
Большой и малый юс.

Дышу в вечернее стекло,
Пишу свою судьбу.
В ответ мне девочка Яло
Напишет «многабукф».

Себя бы выпустить из рук
И не кричать «Лови!»,
Но накопилось лишних букв
На целый алфавит.

(с) Ольга Дубінська, 2010

Коли мені випадає затяжка осінь, мене не рятують ні пледи, ні глінтвейни. Точніше, якщо в мене є бажання і можливість пити гаряче вино і горнутись у плед - це приємна й добра осінь, а я зараз не про таку.
І ось коли мені зовсім кепсько, я щоночі потроху стаю ведмедиком.
( Read more... )