Я добре пам'ятаю той день, коли вони сказали мені, бать, ти вже старий, ми придбали тобі робота ( Read more... )

О господи, скільки їх дурних перших шпальт і заголовків я прочитала.

І "сорокарічна провінціалка зарізала свого чоловіка кухонним ножем", і "після двадцяти років шлюбу жінка вбила чоловіка, а його труп розчленувала", і “маніячка рік носила в сумці руку свого померлого чоловік".

І одразу в око - "Флоріс Лібровськи - вбивця у овечій шкурі".

Спершу ( Read more... )

Безтурботна Сніжана
спала без піжами.

Завагітніла.

Красуня Марина

їла мандарини.

Губу розкатала

Весела Іринка

каталася з гірки -

з'їхала з глузду

Без Дона Хуана

пішла за грибами Оксана.

Загубилася

Одна я хароша

Ви колись помічали, що поряд у метро сідають люди, що чимсь схожі між собою? У них однакові носи чи брови, нитки губів спадають однаково меланхолійно. Пагорби вилиць випинаються синхронно, творячи одну лінію, хребет їх випадкових облич. І несвіжість під їх віями лягає однаково байдуже. Вони схоже дивляться. І, мабуть, схоже живуть ( Read more... )

- Знаєш, чому всі так пруться від цих няшних котиків ( Read more... )

Если бы больше хлопотала ресницами ( Read more... )

Вийшла замітка про моє волосся у "Високому замку".

«Ховаю коси у кишені ( Read more... )

Від відчуття чужого таланту у мене іноді йде обертом голова.

Годинник цілує пальці секунд,
Сутінковий чай крізь прозоре горня.
Я - трава. Синьоока трава.
Я - слова. Я твоя. Я німа.

На межі, де скресає зима
Дочекайся, дождися грози.
Тому дню, де нас нема,
Ти скажи, ти скажи, щоб були.

*ненавиджу себе.

Мені здається,
вміння жити -
це здатність піднятися,
витерти пилюку з колін


( Read more... )