А я думала, в тебе сьогодні день народження...
Ти все розказував мені про Айвазовського, про море, про хвилі, про дотики... Дотики води холодної...
Холодної, яка підходить до твоїх босих ніг і обпікає вересневим ранком.
А я думала, в тебе сьогодні день народження, бо ти вдягнув синю сорочку, синю як море, як море у Айвазовського.
Ти розказував мені про ( Read more... )

Іноді так хочеться маленьке і світле щастя тримати мить у руці і потім просто покласти його комусь на плече.
- Не покладу тобі, в тебе там гордості крила.
Хочеться розмалювати сизими фарбами одиноке півсерце твоєї півлюбові, так байдуже скривджене, воно тліє на папері і гірко пече..
-Може, краще б ти не любила?..
Скручу із зеленої фіранки доріжку ( Read more... )

Хочеться прокинутися одного ранку і побачити світ чорно-білим. Який він на дотик...? Чорно-білий? У голові крутиться один знайомий інтер'єр вигаданої кімнати. Там сходи в будинку, закручені равликом, в півтора поверхи. Люблю такі. І щоб поручні обов'язково білі, із дерева, з вирізьбленими ангелами, як у Пінзеля...
У моєму чорно-білому світі немає ( Read more... )

( *** )

У нас неймовірно тепла осінь. Сонце вловити практично неможливо, зате вітру вистачить для всіх. Зараз дуже часто йде дощ. Частина країни потопає у повені. Це дуже страшно...
Ми живемо в серці Британії, захищені від великої води. 
Наша осінь зеленого кольору.
Учора я отримала презентики від рідних. Тах хочеться їх обійняти. "Коли мої руки не досягають ( Read more... )

(дівчинці, що вилікувалась...)

Я знаю, що у тебе є
від апендициту шрам...
І в мене є шрам,
маленький, мальований сумними попелястими спогадами, 
нездійсненними мріями, чужими і позиченими сподіваннями.
Твій шрам схований під довгим білим в'язаним светром,
мій - під шкірою, м'язами, глибоко, в животі.
Ти так любиш обіцяти, обнадіювати і обманювати,
я - ( Read more... )

Часом не помічаємо днів особливих серед днів буденних ( Read more... )

Рожевий схід...
День обіцяє вітер.
Ти кавою смакуєш.
поглядом блукаєш
серед газетних літер...
Так затишно тобі.
Не поспішаєш, бо робота в понеділок.
Ти все встигаєш.
Кутаєш себе у теплий пуховик.
Ідеш на зустріч з містом.
Всміхається тобі листопад,
він вже звик 
щоранку цілувати тебе листом,
червоним, жовтим, золотим...
кленовим і сливовим.

( далі... )

Буває. Дивишся на фото і собі бурмочиш під ніс слова, а вони.. римуються.

***
Дівчинка мріям пише листи,
Дівчинка мріє, мрії збуваються.
Осінь за склом ще собі шелестить...
Кава гаряча...
День починається.

Дівчинка мріє, -
Робота кипить:
Книги читаються, перекладаються.
Осінь за склом, попрощатись спішить,-
- Скоро зима?!
- Сніг насувається?

Дівчинку мрії ( Read more... )

( Read more... )