Часом. Часто
Часом не помічаємо днів особливих серед днів буденних.
Часом не радіємо подіям важливим серед подій пустих і ненатхненних.
Часом падаємо, підіймаємося і долаємо, часто забуваючи просто подякувати тим, хто дає руку помочі, погляд лагідний, серце відкрите.
Часто не відпускаємо із пам'яті тих, хто давно в минулому,
Не дозволяємо собі усвідомити, що в чийомусь майбутньому наше місце вже нам не належить.
Хвилюємося за завтрішній день...
Творимо... тривожну тінь на сонці у власних долонях.
Часом поспішаємо, розв'язуючи руки своїй недосконалості,
а потім лютуємо від безвиході, злості, підлості, зобов'язань, лінощів.
Часто кажемо, що любові замало, а самі не любимо навіть себе.
А коли прийде час для життя... вічного, що скажемо у відповідь непоміченому життю?
Часом. Часто.
Часом не радіємо подіям важливим серед подій пустих і ненатхненних.
Часом падаємо, підіймаємося і долаємо, часто забуваючи просто подякувати тим, хто дає руку помочі, погляд лагідний, серце відкрите.
Часто не відпускаємо із пам'яті тих, хто давно в минулому,
Не дозволяємо собі усвідомити, що в чийомусь майбутньому наше місце вже нам не належить.
Хвилюємося за завтрішній день...
Творимо... тривожну тінь на сонці у власних долонях.
Часом поспішаємо, розв'язуючи руки своїй недосконалості,
а потім лютуємо від безвиході, злості, підлості, зобов'язань, лінощів.
Часто кажемо, що любові замало, а самі не любимо навіть себе.
А коли прийде час для життя... вічного, що скажемо у відповідь непоміченому життю?
Часом. Часто.