Нацгвардійцям
Завтра було літо

«Вже завтра буде літо, ну а поки
мигтять вогні та камуфляжні лиця.
Як там удома? Наливає боки ( Read more... )

Я тричі заходжу в річку, вмиває одна водиця.
Мені не живеться ні в ньому, ні у собі не сидиться.
Вродилася вполовину: із крилами, та не птиця.

На сонце не вперше дивлюся, однаковий бачу захід.
Долоня в долоню - тулюся, а там повна жменя цвяхів.
На кожну невинну Марію, народжений в світі Захер.

Повітря вдихаю чисте, та в нім повне поле речень ( Read more... )

Ми чекали весну, але, кажуть, що буде війна,
і не бАнти, а бИнти дівчата вплітатимуть в коси.
Розцвіте камуфляж у міських лісосмугах і на
моїх хлопцях. Солоні спадатимуть роси.

Ми це вже прожили. Захлинаємося в дежавю ( Read more... )

Спится не дольше 5ти,
пьется не меньше 3х.
Время не хочет идти,
скручиваетcя в рог.

Правду на дне стекла
ищет, кто глуп и слаб -
истина там слегла
от вездесущих лап.

Выключив свет и день,
свечи или ночник,
вся обратилась в тень,
односекундный блик,

в точку в конце причин,
в еле заметный шрам,
слабость сильных мужчин,
белую зависть дам.

( Read more... )

Так рани зникають старі, больові пороги.
Вцілілі бігборди всміхають: в кіно - «бойовик».
Це ще не війна, та ти вже до фронту звик.
Бо іншим шляхам не скоряються серце й ноги.

Так друзів втрачають, яким це усе «не з повна ( Read more... )

Анюта мовчить кілька місяців: біль
надто великий його проковтнути,
вранці штовхається наче "А ну, ти
жива ще?" - щоками зсипається сіль.

У горлі сидить як диспетчерський пульт ( Read more... )

Ночі до рани не прикладай - не лікується,
Білі бинти оперізують землю і вулиці,
Пахне морозом торішнім, смолою-сосною
Чи побачимося ми весною?

Довшає, важчає  день, а разом із ним - утому
Ловлять чотири стіни, що охрещені «домом»,
У вікнах малюнок стоїть, називається «світом»
Може десь і зустрінемось, літом?

У вечори чорно-жовтих п’янких свічних ( Read more... )

Із Московського вниз, нешвидко - маршрутки кволі -

виривається серце геть, крізь але, додолу,

потрапляє в синю, глибоку, на диво некрижану,

буде ракам вологим цікаво - я не прожену.

Дніпровська вода - дарма, що брудна - як бальзам,

не дається ані реактивам ані сльозам.

Відпочинь моє серце там, рани гой, засинай,

та не рвися на берег, здався тобі той ( Read more... )

Може колись забракне Вам мене -
не слів. Дарма… Завжди є що сказати...
Зі сну ранкового, який за мить мине,
не хочеться назовні вилізати.

Може колись ми будемо на «ти»
в морях південних схрещувати пальці,
ви будете сміятись і нести
мене, ногами тонучи у гальці.

Може колись омиті у дощах
не пальта - душі грітимемо разом.
Розпечені від ( Read more... )

Ближе к зиме собираются в пары два сапога.
Кухня - пристань горячих: сплетен, чая и пирога.
Тычется в шарф потеплее нос и в носок - нога.

Ближе к зиме не сыщется птиц, окромя воронья. 
Отчетливей контуры правды на карте вранья.
Труднее кричать во след и просыпаться с ранья.

Ближе к зиме в почете парное, цветочный мед.
Тот, кто июнем ( Read more... )