Завтра було літо
Нацгвардійцям
Завтра було літо
«Вже завтра буде літо, ну а поки
мигтять вогні та камуфляжні лиця.
Як там удома? Наливає боки
посаджена на осінь полуниця?
Тут теж бува: червоне на зеленім
вмить проступає й без веління сонця.
Скажи малятам: татко привезе їм
гостинців, хай стрічають у віконця.
Нам теж приносять ті, кого не звали,
і топчуть землю у взутті брудному.
Такого не покажуть кінозали
я розкажу, як повернусь додому.
Ми стали забобонні до зозулі.
а ще глухі: не чуєм всього ліку...
Чи встигнемо з тобою хоч півкулі
об’їхати, чи вистачить нам віку?
Піщані мури ліпимо до купи,
як у дитинстві, тільки справжня зброя.
Скажи батькам: їм вуликів докупим
до пасіки, палац зведем для рою.
Тут голосно частіше серед ночі,
не в полудень пече, а на світанку.
Скажи моїм, щоб знали, як я хочу
в суботу традиційно на рибалку.
Новини брешуть: ці прямі ефіри
знімають ті, хто тільки вчора з клІток.»
PS «… червону полуницю і зефіру.
Ще він хотів, щоб завтра було літо».
31.05.14
(с)
