Ось я і змонтувала відеоролик з другої частини нашої поїздки. Власне, повернення додому через Росію і суто далекобійники. Реклами заради одразу скажу, що чоловік заскучав уже на третій хвилині відео і сказав, що це відео цікаве суто учасникам подій. І що мені треба взяти майстер-класи у Льоньки Кантера, аби знати, як знімати кіно.
Я й не проти:) Я ( Read more... )

Це дорожні треки автостопщицького трьопу із далекобійником, а також запис спілкування водіїв по рації. Можна вмикати і слухати паралельно із читанням)) (це типу такий "об'ємний" пост!)

Досвід тривалої мандрівки з далекобійниками став унікальним, і за яскравістю вражень - не повірите - перекрив Монголію. Звісно, тут наче й хвастатися нема чим з точки ( Read more... )

(писано в дорозі)

Поблизу Ангарська жвава траса, і ми впевнені, що скоро виїдемо. Але автівки не поспішають гальмувати, аж доки біля нас не зупиняється великий білий «американець» Вольво. Звідти висовується усміхнене обличчя молодого хлопця-з-картинки: «Хорошо, девчьонкі, ми вас возьмьом!».


( Read more... )

Доки змоги обробляти фотографії я не маю, розкажу-но про туалети. Туалетна тема глибоко турбувала мене всю поїздку, і тому я не можу оминути її стороною ( Read more... )

Злітаєм...)


( Read more... )

( Read more... )

Рятуючись смачним квасом на розлив вiд азовськоi спеки у Таганрозi, враз чую любу серцю украiнську мову: "Я iду додому, до тебе додому... " i в цю мить весь свiт завмираэ, i я слухаю цю пысню. За спиною Монголiя, Бурятiя, Алтай... Омськ, Уфа, Воронеж, Ростов-на-Дону, Азовське море. 9700 км автостопом i "руков подати" до дому, до нашоi крихiтноi ( Read more... )

      Московський ранок на прекрасній квартирі Уляниної тітки Галі зустрів запахом кави і безкінечним виттям машини під вікнами. Я двічі закривала вікно, але воно не рятувало від сирени. Довелося встати.
        Ми виїхали з Києва о 8.30 ранку, а прибули в Москву близько 23 вечора. Кажуть, що новачкам і дурням щастить, а оскільки у нас була повна ( Read more... )

Північ буває різною.
Така - на землі:


( Read more... )

Напевне, даремно ми туди так рвонули. Не дізнавшись, не розрахувавши сили і час, не продумавши маршрут... Але дуже вже хотілося в Карелію, а ще - просто їхати, їхати, їхати. Аби дорога тривала і не закінчувалася. 
Повернувшись із Півдня, я привітала Северина із днем народження, подарувавши йому разом із татом 24 великих кольорових кульки і ( Read more... )