Не знаю, чи я вже писала, але я вважаю помилки, депресії, страждання невід'ємною частиною шляху. Це те, що може направити, відкрити нові очі, усвідомити новий (черговий) шар себе і своє місце в цьому світі ( Read more... )

Так інколи стає страшно за власне майбутнє... Що в ньому буде? Чи наповнимо ми його мріями, чи підкоримося загальним правилам і наречемо себе на вицвівше існування? Як стає важко. Здається, час втікає, висунувши язика. Ми спізнилися на власний поїзд. Але коли? Коли саме це сталося? Чи є надія, що ми таки в нього сядемо? Але ми нічого для цього не ( Read more... )

Так сумно
Буває...
Нестримно
Триває...

Так темно
Ховає,
Даремно
Спливає

Час плинно.
Вбиває
Таємно.
Він знає.

Що марно -
Лишає.
Що гарно -
Стирає.

Натхненно
Карає, 
Смиренно
Впливає.

Та марно, -
Забуває.
Старанно
Повертає,

Що страшно.
Й співає,
Що радісно
Буває.

Соромно...
Тікає...
І чемно 
Зникає.