і так мало-помалу спускалися тихо на землю
ледь помітні на чорнім невидимі лиця дощу,
поміж ним опадали каштани в осінню із темряв
(чи останню із них, кривобоку). німів на даху
соловій опівнóчі (він змалку до неї належав,
ніби ангел до раю), опівніч співала сама
клавесиново й тонко. і пісня складалась з мережив,
біло сплетених мною колись. пісня наче зима
(
Read more... )