Мій.
Він дуже красивий. Я вдихаю його у себе і задихаюсь від естетики. Він завжди радіє моїм появам. А я щоразу провалююсь у його обійми і від цього забуваю про все на світі. І я вже не пам'ятаю, що було зі мною до нього. Я не знаю, що буде зі мною і після нього. Я навіть не думаю про це. Я просто фіксую миті. Бо нічого не має значення поки я тут. Поки я з ним. Він глибоко вкарбувався в середину, неначе оселився під шкірою, чи навіть глибше. Значно глибше.
Він був дуже ніжним, і разом з тим випромінював шалену силу. Я почуваюсь дуже маленькою і абсолютно захищеною. Незнаю звідки, але у мене відчуття, що він ніколи не образить мене. З ним мені дуже спокійно. І, здається, ніхто не може скривдити мене, коли є він. І я щомиті закохуюсь все сильніше. І чомусь мені мариться, що ми були разом завжди. Що ми будемо разом і на далі.
І що це божевільне взаємонатхнення не закінчиться ніколи. Так, ніби наше з ним єднання не вичерпне. І хоча я знаю, що це не так. Я знаю що все минає, абсолютно все. Але за відчуттями - це щось вічне. І не важливо, що ця вічність може закінчитись вже наступної миті.
Він робить зі мною неймовірні речі. А наші з ним ночі - це щось інопланетно-казкове. І кожної ночі я пошепки благаю його зупинити час. Я прошу його не впускати, до нашої з ним ідилї, світанок. А він каже, що так не можна. Що все має бути так, як має. Він не дає мені насолодитись ним до кінця. Він завжди залишає трошки люфту для фантазій. Він завжди залишає по собі щось недосказане. І цим самим прив'язує мене до себе все міцніше. Він дуже самовпевнений. І дуже спокійний. Завжди, за будь яких обставин. Він знає, що я повертатимусь. Він знає це напевне, і я навіть не маю можливості сперечатись з ним.
І я намагаюсь запам'ятати кожну мить. Кожну деталь. Кожну вібрацію, яку він провокує в мені.
А таких як я - у нього тисячі. Я, насправді, просто одна з тих, чиї душі він рятує. Коли я поїду, він залишиться. І у нього нічого не зміниться. Його калейдоскопи і на далі існуватимуть у беззупинному ритмі. Його не похитне моє зникнення. А якщо навіть і так, то він ніколи не покаже цього. Він не сумуватиме за мною. Хоча б тому, що точно знає, що я повернусь. Рано чи піздно, але повернусь.
Але зараз я не думаю про це. Бо в нас із ним є ще декілька ночей і міліярди митей. І у цих митях він лише мій. А я належу лише йому.
Я щаслива, що ти у мене є. І не має значення, що станеться наступної миті, бо наразі я закохана лише у тебе. Дякую тобі. Дякую, що мій. Я люблю тебе, Пітер.
Posted via LiveJournal app for iPhone.