Якось переглядала блоги дівчат-мандрівниць і натрапила в однієї на аналогічний пост. Зачиталась і відразу почала уявляти, щоб я могла розказати про себе. А сьогодні сіла і написала, тим більше день такий, можна дозволити собі трішечки самозакоханості ( Read more... )

Вже зовсім скоро завершується мій місяць в Італії, мені навіть не віриться. Сьогодні зранку я зловила себе на думці, що час у ці 30 днів минав абсолютно інакше, ніж минав на роботі в офісі. Якщо вдома я 5 разів на тиждень нетерпляче чекала вечора, щоб врешті вшитись з одних 4 стін у інші, то тут хвилини, то бігли стрімко, то тягнулись, немов жуйка ( Read more... )

Гори - чарівні. Гори - неосяжні. Гори - загадкові і водночас такі прості. Вони дарують почуття спокою, глибокого щастя і безмежної свободи (досі не можу зрозуміти яким чином). А ще до мене тут завжди приходить натхнення і я хочу писати ( Read more... )

Вже майже місяць, як ми у Львові. На цьому наполягали практично всі: батьки, друзі, шеф… За мене хвилювались, щодня я отримувала повідомлення в скайп, мовляв, чи все добре. Майже як день народження - про тебе раптово згадують всі. Хоча це дещо й приємно, адже є люди, яким ти дійсно не байдужий.

Їхати було морально тяжко. Тяжко залишати друзів, тяжко ( Read more... )

В солодкому очікуванні чогось хорошого, думаю, що моє життя надзвичайне. Останні пів року воно видається мені дуже цікавим, я наче герой якоїсь красивої казки, який йде і йде кудись в невідоме до омріяної мети. Може я сама це все придумала, може я тихенько сходжу з розуму, малюючи в уяві свій світ і живучи в ньому (бо як іще пояснити таку ( Read more... )

Сьогодні я прокинулась... Та ні, я ж не лягала сьогодні спати. За доброю традицією) Майже рівно через місяць, ніч без сну, щоб опинитись з байком у іншому місці :) Потім таки перекимарити дві години і під шалену спеку посунути на підйомник. Спуски, відчуття прогресу (хоча траса коротка і нескладна), і я вже стрибаю з маленьких пульок :))) І радію, ( Read more... )

Після не дуже легкого дня, я отримала смс від Олі, мовляв, не хочеш прогулятись? Я була лише за, адже в мені назріла необхідність провітрити голову, а повертатись додому і замикатись в 4 стінах не особливо то й хотілось. За вікном стояв теплий недільний вечір, сутеніло. Жіночі розмови про все, беззмістовне тиняння маленькими вуличками, і, врешті, ( Read more... )

Впродовж останнього року помічаю у своєму житті такий собі "ефект бумерангу". Як не банально, але гарні вчинки вертаються добром, а щось неправильне завершується чимось неприємним ( Read more... )

Останнім часом я все частіше чую зауваження стосовно моїх захоплень, мовляв, вони занадто "чоловічі". Мої лижі занадто широкі та екстремальні, велосипед занадто небезпечний (краще катайся парками на сіті-байку, щоб не попсути манікюр (с)), і навіть пейзажним фото, яке я так хочу освоїти, жінки не цікавляться ( Read more... )

Щоб Ви знали, я не лише займаюсь самознищенням у Яремче. В суботу після каталки, ми з Бодьою повезли трьох туркень на Говерлу. Двоє сказали, що не підіймуться ще на початку шляху. Боді йти також було ліньки (минулого року він водив сюди туристів 58 разів). Тож з третьою жінкою в якості гіда відправили мене.
( Read more... )