Ефект бумерангу
Впродовж останнього року помічаю у своєму житті такий собі "ефект бумерангу". Як не банально, але гарні вчинки вертаються добром, а щось неправильне завершується чимось неприємним.
Варто розкритись, розквітнути, налаштуватись на гарний настрій, відразу все навколо стає відповідним. Здається, ти починаєш випромінювати флюїди, ловиш чисельні погляди і тобі добре. Просто йдеш по вулиці та усміхаєшся. І хочеться, щоб у всіх теж в душі усе танцювало, робиш безкорисливі вчинки, робиш шалені вчинки, про які раніше подумати було страшно. І розпливаєшся в чомусь світлому...
(на фото -Оля :))
Натомість, коли відчуваєш внутрішній спротив, та все рівно йдеш на стіну - отримуєш удар по голові, пригнічення, знесилення. А ще бувають ситуації, коли хочеться допомогти людині, хоча відразу видно ситуацію, де вона цілком може обійтись без тебе. Сумніваєшся, інтуїція каже "не варто", але вмикаєш в собі героя і йдеш напролом. Та це виявився чужий "бумеранг", і ти двічі нашкодив: забрав собі чужі граблі і людину залишив без досвіду.
Дуже багато в житті залежить від особистого налаштування і є лише два шляхи: шлях абсолютного щастя і шлях вічного страждання. Я хочу жити першим, хоча інколи отримую відголос другого і намагаюсь із цим боротись. А ще помічаю, що мені тепер зовсім не хочеться говорити про щось негативне. Мені не хочеться обговорювати стосунки, людей, вчинки. Це якось неприємно, неправильно і беззмістовно...
Можливо це прозвучить смішно, але я вважаю, що у всіх негараздах, які інколи трапляються мені на шляху, винна лише я. Я завжди знаходжу усьому логічне пояснення. Травми, сум, депресія, невдачі - це рідкість, але на все є причини, і причини, як не банально, полягають у певних моїх вчинках. Виходить, таки дійсно, кожна людина - коваль свого щастя.
Одним словом, життя прекрасне, коли помічаєш чудові дрібниці, які тебе оточують. Життя прекрасне, коли ти вмієш цим дрібницям щиро радіти. Життя прекрасне, коли ти безкорисливо допомагаєш людям і не чекаєш нічого взамін. Життя прекрасне, коли ти просто дихаєш, чуєш пташиний спів, чуєш вітер, річкИ, шелест листя, музику, голос... Життя прекрасне, коли ти щиро все це любиш... І я люблю.
п.с. нарешті чую, що повністю відновила енергію після поїздок) всередині знову горить вогник, щось розриває. І так хочеться, ідучи вулицею, підстрибнути і затанцювати. Блін, і я таки це зроблю, неодмінно зроблю :)
Варто розкритись, розквітнути, налаштуватись на гарний настрій, відразу все навколо стає відповідним. Здається, ти починаєш випромінювати флюїди, ловиш чисельні погляди і тобі добре. Просто йдеш по вулиці та усміхаєшся. І хочеться, щоб у всіх теж в душі усе танцювало, робиш безкорисливі вчинки, робиш шалені вчинки, про які раніше подумати було страшно. І розпливаєшся в чомусь світлому...
(на фото -Оля :))
Натомість, коли відчуваєш внутрішній спротив, та все рівно йдеш на стіну - отримуєш удар по голові, пригнічення, знесилення. А ще бувають ситуації, коли хочеться допомогти людині, хоча відразу видно ситуацію, де вона цілком може обійтись без тебе. Сумніваєшся, інтуїція каже "не варто", але вмикаєш в собі героя і йдеш напролом. Та це виявився чужий "бумеранг", і ти двічі нашкодив: забрав собі чужі граблі і людину залишив без досвіду.
Дуже багато в житті залежить від особистого налаштування і є лише два шляхи: шлях абсолютного щастя і шлях вічного страждання. Я хочу жити першим, хоча інколи отримую відголос другого і намагаюсь із цим боротись. А ще помічаю, що мені тепер зовсім не хочеться говорити про щось негативне. Мені не хочеться обговорювати стосунки, людей, вчинки. Це якось неприємно, неправильно і беззмістовно...
Можливо це прозвучить смішно, але я вважаю, що у всіх негараздах, які інколи трапляються мені на шляху, винна лише я. Я завжди знаходжу усьому логічне пояснення. Травми, сум, депресія, невдачі - це рідкість, але на все є причини, і причини, як не банально, полягають у певних моїх вчинках. Виходить, таки дійсно, кожна людина - коваль свого щастя.
Одним словом, життя прекрасне, коли помічаєш чудові дрібниці, які тебе оточують. Життя прекрасне, коли ти вмієш цим дрібницям щиро радіти. Життя прекрасне, коли ти безкорисливо допомагаєш людям і не чекаєш нічого взамін. Життя прекрасне, коли ти просто дихаєш, чуєш пташиний спів, чуєш вітер, річкИ, шелест листя, музику, голос... Життя прекрасне, коли ти щиро все це любиш... І я люблю.
п.с. нарешті чую, що повністю відновила енергію після поїздок) всередині знову горить вогник, щось розриває. І так хочеться, ідучи вулицею, підстрибнути і затанцювати. Блін, і я таки це зроблю, неодмінно зроблю :)