Отже, щоб безпроблемно перебувати на вулицях Нагорного Карабаха, треба зареєструватись. Принаймні, про це нас попереджали при в'їзді прикордонники та наголошував інтернет. Отже, як тільки ми приїхали в Степанакерт - пішли шукати міністерство іноземних справ.

( Read more... )

На цей день у нас були наполеонівські плани. Ми збирались проїхати стопом 400 кілометрів з Єревана до Нагорного Карабаха, подивитись там два міста, знайти житло, а зранку виїзжати назад на Єреван ( Read more... )

Я усвідомлюю, що ви не встигаєте все це читати, але хочеться відписати усі звіти, поки нічого не втекло з пам'яті )

Отже, після Ечміадзіна та Звартноца, в той же день, ми встигли побувати в ще двох передмістях, з іншого боку від Єревана ( Read more... )

Зранку, щоб знову не їздити в маршрутці жопою доверху, ми піймали таксі. Хотіли поїхати до Пантеону героїв Арцаха (там поховані вірмени, що загинули у війні за Нагорний Карабах).
Через пару хвилин таксист вимкнув лічильник. "Я вас туди безкоштовно довезу", - каже.


( Read more... )

Наступним пунктом в нашому маршруті був Нагорний Карабах. Але з Азербайджану туди не пускають, тому довелось спочатку повернутись в Тбілісі. Гугл-карти показували, що до Карабаха є доволі коротка дорога в обхід Єревана - від Тбілісі виходило десь 400 кілометрів. Тому ми порядком виспались, довго роздуплялись зранку і нікуди не поспішали ( Read more... )