Быстрота - залог успеха?
Общим местом в исторических источниках стало подчеркивание быстроты маршей крымских татар. Особенно это самое подчеркивание было актуально для военачальников, которые не сумели эффективно противостоять очередному набегу. Вот мол только пошли на них, а они как пули убежали и как ты их догонишь? Вот правда есть некоторые скептические соображения.
См. Вирський Д. Кримськотатарське військо в поході 1575 р. (за Б. Папроцького «Історією жалісною...») // Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи. 2016. № 5, стр. 80, описание переправы татар через Днестр:
«Татари, «не чекаючи з Гетьманом забави», організували переправу на правий молдавський берег Дністра - «Милю велику з полоном йшли через таку швидку воду». Пощастило їм і з погодою для переходу через річку - «фортуна їм нещасна служила / що на прудкій воді й вівця не втопилася». Переправа розпочалася у «середу» (15 жовтня?), а в «четвер» вже «Погани Дністер точно перелетіли».
Вам не показалось - татары шли с овцами, и захватили они их в 1575 году превеликое множество. Стр. 83:
«Татари, які були ще у Молдові, тішилися своїми успіхами та розтринькували здобуте - «Людей/ худобу/ і іншу здобич легковажили» 80 . Зауважимо, що, за хронікою Гваньїні, татари захопили на Україні 55 тисяч бранців, 150 тисяч коней плюс «незліченну кількість» великої рогатої худоби та овець. Утім, вірогідно, це дуже завищені дані. За Фредро, татари захопили на Поділлі (без інших українських земель?) 19 тисяч осіб та 40 тисяч худоби 81 . Можливо, найвірогіднішими є дані Оржельського - 35 340 бранців, 40 тисяч коней, 500 000 великої рогатої худоби та незліченна кількість овець».
И.О. Ворончук (стр. 409-410) о последствиях набега 1618 года для Кременецкого повета Волынского воеводства: «татари вивели до Криму велику кількість робочої та великої рогатої і дрібної худоби: після нападу залишилося лише 764 коней, 449 волів, 21 бик, 388 корів і 41 яловиця, 218 телят-озимків, 1180 вівців з козами та 2380 свиней...
У деяких селах не було не тільки робочої, а й продуктивної худоби. Зокрема, в с. Якимівці не залишилось жодної корови, вівці та кози. Подібна ситуація склалася в селах Волиця Булаєвська, Орлинці, Тележинці. В частині с. Салиха сім домогосподарств, які належали панові Жарському, так само після нападу не мали жодної корови, вівці, кози, а на 13 селянських господарств пана Грішника налічувалося лише шість кіз та сім свиней. У с. Даньківці на 18 селянських і п’ять шляхетських дворів залишилося тільки 20 свиней, але не було жодної іншої худоби. У с. Малі Топори, де було 15 господарств, після нападу нарахували лише 4 вола, 6 корів та 20 свиней. У с. Плесна на 14 селянських і два панських господарства налічувалось 5 волів, 6 коней, 2 корови, 3 вівці, 5 свиней».
Упоминаний овец в числе захваченного имущества довольно много применительно к разным набегам. Овца - животное медленное. «Для крупного рогатого скота скорость передвижения в сутки равняется 10-15 км, для овец - 8-10 км». То есть очень даже возможно, что рассуждения уровня «мы бы ща татар побили, да только попробуй их поймай» малость смахивают на лукавство. Татарское войско, «обтяженное» овцами, коровами и т.д., можно даже пехотой догнать. Но если орда слишком многочисленная, а вы в своих силах не уверены, проще упустить ее, а потом с придыханием рассказывать о невероятных быстрых татарах, которые со стадами скота в обнимку несутся со скоростью молнии. Впрочем, осторожничать в случае с крымцами было все-таки разумно (мастера малой войны, как-никак).
Либо же овцы три-четыре столетия назад были совсем другие и бегали как угорелые (либо они так бегали, если их колотить нагайками, не глядя, насколько им будет от этого хорошо).
Но вот это-то регулярное схватывание овец показывает и степень уверенности татар в себе: мы от вас даже с медленными овцами сумеем уйти. И ведь в большинстве случаев и правда уходили.