Я.Знайшла.Саме те, що хочу. Після двох років пошуків.І оце татуювання справді моє.


( Read more... )

( Read more... )

Поки надворі сонячно, я ще виживаю. Але тепер знов дощі,не весняні і мені здається,що зима ніколи не скінчиться і я впадаю в себе.
Попереду сесія, дві курсові, дві події, куди я запрошена читати свої вірші та наш особливий вечір про любов у всіх її проявах. У мене в руках друге місце на поетичному конкурсі, неймовірні люди довкола. Десь між цим всім ( Read more... )

Тут так красиво,туманно,нас засипає снігом. І якось уже налаштовуєшся на атомосферу якихось див та Нового року (а казала я собі, що ще зарано дивитися Різдвяні фільми,зарано). Потім це все минеться, затопчеться буднями, я знаю ( Read more... )

Я б воліла сидіти з нею на пірсі, мати в руках лиш тепер і не мати поняття про завтра.


( Read more... )

Осені міняються, листя опадає, листя з'являється,люди ідуть,люди приходять ( Read more... )

Є речі, які просто дуже хочеться мати. Як от цей капелюшок.Вічне море в голові і на голові.


( Read more... )

І було все. Багато парків,будинків,вулиць,поглядів,бруківки,алкоголю,що зламав всі фільтри,книг,музики,Нормандії  в живописі, моря на картинах, нічних вікон і вітру.
Прокидатися в тому місті раз у декілька місяців.
Коли хочеться кожного дня.


( Read more... )

 Не тепло, не холодно, трохи вітру. А я стою в піжамі з розпущеним волоссям, попереду мене темнозелені гори, над моєю головою легке блакитне небо.
 І хотілося, щоб той ранок тривав вічно.
 І механічно видихнулось:"Хочу твоїх повернень".
І механічно додалось:"Дуже".


( Read more... )

А прокидаючись, шепотітиму слова пісні "Ми помрем не Парижі". 
І хотітиму тебе обіймати. Так, як обіймають уцілівших рідних після катастрофи. Дивом уцілівших.
І хай заглохне світ-всі ці мотори, люди та вітри. На одну хвилину.
Обіймати.