сиджу на розігрітій за день бруківці площі Ринок і втикаю. слухаю,як годинник на ратуші, який поспішає на 2 хв, відбиває 21.00... нюхаю вишнево-шоколадний тютюновий дим, який хтось палить поруч і мені спокійно. оце і є літо. це і є те, чого не хочеться втрачати. правда сумно дещо сидіти отак одній, та всеж... іноді є потреба і в однині. коли
(
Read more... )
Comments 3
Reply
Reply
Reply
Leave a comment