(Untitled)

[zviruk]

легкий подув вітру...наче з іншого життя. не реагую. взагалі і нінащо. наче випала з контексту і звідкись збоку спостерігаю за собою. апатія від недоспаних ночей(і чого воно не спиться?) і обірваних струн всередині. а ті, що залишилися, так дико дзвенять... а тіло грає виставу неземного щастя. такого,щоб усіх жаба давила. хай давить! вони ж не

Comments

[bapbapa_serafym]

а я не знаю, чи є така людина. з кожним днем пересвідчуюся, що якшо і є - то несказане залишиться несказаним...

[zviruk]

а іноді слів і не потрібно... хоча хтось може розуміти і не те :(

[bapbapa_serafym]

справжніми бувають тільки перші казки... ???
та невже?
не думаю. просто коли ти вперше чуєш казку, чи бачиш її, то живеш у ній - віриш у неї щиро, по дитячому, без аналізу, оцінки. Міф ДОТИ ЗАЛИШАЄТЬСЯ МІФОМ, ПОКИ ЛЮДИНА НА БЕЗПОСЕРЕДНЬОМУ ДОСВІДІ НЕ ПЕРЕКОНАЄТЬСЯ У ЙОГО ХИБНОСТІ/ВИГАДАНОСТІ.
Коли ж казка закінчується, для нової немає місця у серці. І у тих клітинках мозку, що відповідають за здоровий глуд і раціональгу поведінку.

[zviruk]

але це не зовсім вбиває віру в них