(Untitled)

[zviruk]

перечитую старе життя, згадую усе... і розумію, що єдине, чого не можу й досі пробачати людям - зрада друзів. не чоловіків, не коханців, а друзів, людей, яким я вірила. зраду не як підставу, а як нівелювання тебе як друга, людини, нерозуміння, що у наших розмовах була гола душа

Comments

[rysika]

перед людьми, взагалі, роздягатися не варто.
Всі брешуть (с) Хаус.

[zviruk]

коли ми були ще молодими і наївними...

[oksamytka]

ну от кажуть, шо не варто, а я інакше не вмію... стільки разів наступала на ці граблі, і все одно відкриваюся... а Хаус мудак )))

[rysika]

Хаус такий, як йому по сценарію написали :)
Я от теж нещодавно знову наступила, хоча знаю, що не варто :(

[xtosjko]

це точно... інколи друг знає про тебе більше, ніж хтось інший... і потім так болить, коли виявляється, що це знають й інші... :(

[zviruk]

кожного разу причина була інша... хтось зрадив довіру, хтось був лицемірним, для когось ти виявився просто знайомим... непорозуміння бувають і між друзями, просто бувають і удари

[bapbapa_serafym]

а я от тепер думаю - мене-не мене...(?)

[zviruk]

а ти тут до чого? ми з тобою ніколи серйозно не сварились (просто бували не в настрої), і ти ніколи не підсувала мені свині у вигляді лицемірства.

написати пост.скриптум мусіла не тобі. а в житті мене ж кілька разів кидали з дружбою, ти знаєш. багато кому багато що пробачила, а їм не можу...

[zloymad]

насторожує "не зробив")

[zviruk]

ну це не означає, що я щось таке чекаю від тебе. все гаразд) просто ж треба було якось це сформулювати)

[zloymad]

ну можна було написати "не робив")

[zviruk]

можна було б, але в мене голова квадратна)

[yelig]

Так, є речі, які важко пробачити, а то й іноді забути (забути, щоб іти далі).
Мені й досі десь стукає молоток по серці, коли відверто про щось розповідаю. Завжди пригадую одну мудру пораду "НЕ можна ніколи до кінця говорити правду". Якщо так, то кому довіряти? Кому давати руку, щоб підтримали, коли ненароком спіткнешся чи впадеш? Кому дивитись в очі і не боятись почути правду?..

[zviruk]

суть в тому, що я не можу пробачити зраду в дружбі. що я вкладаю в це, мабуть,довго пояснювати... просто в моєму житті було кілька історій, які стосувались серйозних питань і тоді в мене "зникали" друзі. але то був їхній вибір. суть в тому, що я не люблю лицемірства, а саме лицемірство було в основі всього того