коли

[zolota_zinka]

Comments

[sevama]

метастази вічності знаходять обраних

[zolota_zinka]

...так, мила

[biocherv]

Вчора під Миколаєм довго світила свічка.
Мабуть, час для молитви.

[zolota_zinka]

дякую тобі за підтримку, Вовчику-братику

[lilit_fisher]

а за що вдячно, Аню, приймате ТАКЕ?

[zolota_zinka]

саме так, Люб.
Загалом дякувати логічно за позитив, за дарунок, за знахідку, за приємність, але -
в цьому вся сіль, Лю....
саме Вдячність і Любов - основа світотворення, і дякувати треба за ВСЕ, і за ТАКЕ - теж.
і що би не трапилося у нашому житті - треба приймати його як даність, як дар, як урок мудрого навчителя. Приймати з вірою, що навіть коли нам здається, що це жорстоко-несправедливо-тощо - але все до кращого у цьому найкращому зі світів. І Господь любить нас, та знає, чому і коли нам давати те чи інше випробовування. Навіть найбільший біль і розпач - то лише шлях, стежка, крута й кам"яниста, яку мусиш здолати, аби вийти до вогника з тамтого боку уже новою людиною, зміненою людиною
Це, звісно, моя приватна теорія, але я чомусь у ній певна. Відпустити з серця вороння розпачу - і тоді там знайдеться місце для тепла, аби зігріти близьких, тим, кому те тепло зараз конче потрібне...Попросити у Всесвіту мудрості та терпіння, вдячно, з любов"ю, прийняти ситуацію - і вірити: що би не сталося - Бог - то добрий батько кожного з нас...

[lilit_fisher]

знаєш, от не думаю, що мати того 7-річного хлопчика, що загинув у катастрофі в Марганці разом із ще 43 людьми, буде дякувати за таке випробування. а вона ж і є та сама "близька", кому так конче потрібно тепло.
мабуть, я ще не готова до такого безоглядного дякування (
хоча я вірю в те, що нічого не трапляється просто так. але це трішки інші речі.

[zolota_zinka]

чи я що знаю, мила? чи я що вмію?
я лише намагаюся втримати світло всередині себе...

[iwerpjkjnj]

Пожалуйста, держитесь!

[zolota_zinka]

Держимся...
спасибо Вам!

[anonymous]

Дякую за ваш пост і за відповіді на каменти. Тримайтеся, тримайте, - отримаєте...