Перша оповідка про Стамбул...
Називається вона: "Не слухай" не випадково...
Бо дуже часто ми всі не слухаємо свій внутрішній голос. А він, як той маленький ангел, шепоче, підказує правильні речі. Правильні лише для тебе. Ні для когось - для тебе.
Стамбул - я люблю це місто. Воно меланхолійне і сумне. Поруч з тим помпезне. Як молодий прищавий парубок,
(
Read more... )