Бене - село від слова «Добре»
Село Бене (населення - біля 1 400 чол.) розташоване на правому березі річки Боржава, лежить за 5 кілометрів від ріки Тиса та за 12 кілометрів від Берегова. Перші згадки про Бене датуються 1269 роком, за часів короля Бейли IV. В 1333 році село вже мало свою церкву. Щодо назви, то існують дві версії її походження. Одні вважають, що назва села походить від латинського слова “bene” (“добрий”), інші припускають, що вона з’явилася від скорочення власного ім’я Бенедек. В 1945 році село було перейменоване в Добросілля, історична назва була повернена через півстоліття. За припущеннями істориків, раніше село лежало по обидві береги Боржави, і цьому є підтвердження в вигляді залишків будівельного каміння на нині незаселеній частині. Через розливи ріки згодом селяни переселились на її вищий берег.
В 16-му столітті село належало графу Гуняді Яношу, було також частиною володінь розташованого неподалік квасівського замку у власності дворянської родини Перені. Останні малі в селі курію (садибу), від якої в сучасному Бене лишилась лише згадка - «курією» тепер зветься одна з частин села. Згодом частина земель села перейшла у власність заможних поміщиків. В 1567 році село було розорено під час татарського набігу. В 1657 році Бене було спалено разом із церквою військами польського князя Любомирського. 14 липня 1703 року під час угорського національного повстання Ференц Ракоці II переправив своє військо через Боржаву в місці на околиці Бене. На той час мосту через річку не існувало, переправа здійснювалась поромом, влітку був можливий піший перехід річки по мілині. Перший міст був збудований наприкінці 18-го століття. Біля мосту була влаштована митниця, на якій збирали плату за перехід мостом.
На превеликий жаль, будівля була поступово знищена в наш час. На початку 1990-х в ній ще функціонувало відділення поштового зв’язку, яке згодом було закрите і розібране. Нині від історичної будівлі лишилися руїни та одне маленьке допоміжне приміщення.
Руїни станом на 2007 рік
та зараз:
Бене здавна відоме своїми виноградниками та вином, перші згадки про “вогняні бенянські вина” знайдені в документах ХІV століття, і вони повторюються при кожному описанні села, зокрема, в XIX столітті бенянські вина згадують у своїх звітах дослідники Елек Фейнеш та Тіводар Легоцькі. Окрасою Бене є скеляста гора Чілогоштетев (Зоряна гора) в середній частині села, а також нині непрацюючий кам’яний кар’єр. З ХІХ ст. по 1945 рік тут добували камінь, з якого робилися жорнова для млинів, а також будівельні конструкції, нагробні пам’ятники, дорожні знаки тощо.
Головною архітектурною окрасою села є нині реформатський, але збудований католиками, храм, відомий як Парафіяльний костьол Серця Ісуса. Припускається, що цей храм мав не лише релігійну, але й оборонну функцію, адже збудований у важливій ключовій точці села - в 50 метрах від річного русла, поблизу головної дороги, на місті, де спочатку була переправа, а згодом і по сьогодні - міст. З літописів відомо, що вже в 1333 році населення Бене мало власну католицьку церкву, але, вочевидь, йдеться не про той храм, що зберігся понині, а інший, який був знищений. Основа нинішнього була зведена наприкінці XIV - початку XV століть. Про оборонний характер храму свідчать його невеликі вікна, прорізані в товщині чотириярусної вежі. Припускається також, що храм колись оточувала мурована стіна, за аналогіями з іншими схожими пам’ятками релігійно-оборонного типу.
Під час татарського набігу 1567 року храм сильно постраждав. В 1593 році населення Бене переходить в реформатську конфесію, і католицький храм відтоді стає реформатським. В 1657 р. храм разом із селом підпалюють польські рейтари. В пожежі вигоріла вежа, згорів шпиль, завалились хрестові зводи церкви. В 1670 році храм відновлюють, але після реконструкції він набуває простішої форми. В 1782 році храм знову страждає в пожежі. Ремонт відбувається в ХІХ столітті, при черговій реконструкції вежу замість гострого готичного шпилю увінчали округлим бароковим куполом.
Храм в Бене, 1906 рік
В 1934 році покрівлю церкви замінили з дерев’яної на жерстяну. Лише в 1999 році майстри-реставратори з Угорщини реконструювали храм, надавши йому по можливості початкових готичних форм. Насамперед, був демонтований бароковий купол, його замінили відкритою галереєю з гостроверхим шпилем, прикрашеним чотирма декоративними ліхтарями. Жерстяне покриття було замінене на дерев’яну покрівлю автентичного типу - гонт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. реформатський храм в Бене занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як Пам'ятка архітектури національного значення.
Поруч із реформатським храмом наприкінці XVI - початку XVII століття функціонувала перша реформатська школа. Це був маленький та темний будинок, йому на заміну в 1907 році збудували більшій і світліший будинок державної школи, в 1928 році приміщення розширили, і школа функціонувала в ньому аж до 1980-х років, коли в селі був відкритий сучасний навчальний заклад.
В другій половині ХІХ ст. в Бене оселяється невелика католицька громада. В 1934 році греко- та римокатолики побудували свою церкву. На даний час в храмі відбуваються почергові богослужіння католиків та грекокатоликів.
Цікавою пам’яткою садибного типу є колишній маєток місцевого землевласника, винороба та виноградаря Йозефа Пума. Його садиба була зведена близько 1928 року, хоча викарбувані в різних місцях (фундамент, льох тощо) дати свідчать про наявність тут будівель значно ранішньої доби - аж до початку ХІХ століття. Після націоналізації майна в 1940-50-х роках у маєтку функціонувала однорічна садівничо-виноградарська школа, згодом був влаштований дитячий будинок-інтернат для дітей дошкільного віку з психофізичними вадами. Наприкінці 2013 року рішенням Закарпатської облради цей заклад було запропоновано ліквідувати, а вивільнений внаслідок закриття комплекс будівель передати з власності області у власність Берегівського району з наступним створенням дошкільного навчального закладу. Тоді ж в ЗМІ пролунали підозри, що насправді під дитсадок планувалось передати лише частину комплексу, решту ж - приватизувати зацікавленим особам. Наразі доля цього комплексу не вирішена.
В 2001 році за сприяння міської управи ХІ району міста Будапешт в селі був побудований новий двоповерховий Будинок села, де, окрім сільської ради, влаштований і місцевий культурний центр, тут періодично організується виставка експозицій народної творчості, робіт місцевих художників тощо. У дворі біля Будинку села був створений парк дерев’яних скульптур, який став туристичною візитівкою села. В 2010 році була урочисто відкрита скульптурна група на честь семи праугорських вождів. Автор композиції, угорський майстер різьблення по дереву Пінтер Ласло, увіковічений на меморіальній дошці на стіні Будинку села. Інша дошка, в пам'ять графа Лайоша Батяні, була відкрита в 2007 році.
В 1992 р. в Бене був встановлений пам’ятник жертвам сталінізму та Другої світової війни. Тоді ж були упорядковані могили вбитих в 1944 році полонених угорських солдат. Ці могили знаходяться поруч із старим єврейським кладовищем.
В 16-му столітті село належало графу Гуняді Яношу, було також частиною володінь розташованого неподалік квасівського замку у власності дворянської родини Перені. Останні малі в селі курію (садибу), від якої в сучасному Бене лишилась лише згадка - «курією» тепер зветься одна з частин села. Згодом частина земель села перейшла у власність заможних поміщиків. В 1567 році село було розорено під час татарського набігу. В 1657 році Бене було спалено разом із церквою військами польського князя Любомирського. 14 липня 1703 року під час угорського національного повстання Ференц Ракоці II переправив своє військо через Боржаву в місці на околиці Бене. На той час мосту через річку не існувало, переправа здійснювалась поромом, влітку був можливий піший перехід річки по мілині. Перший міст був збудований наприкінці 18-го століття. Біля мосту була влаштована митниця, на якій збирали плату за перехід мостом.
На превеликий жаль, будівля була поступово знищена в наш час. На початку 1990-х в ній ще функціонувало відділення поштового зв’язку, яке згодом було закрите і розібране. Нині від історичної будівлі лишилися руїни та одне маленьке допоміжне приміщення.
Руїни станом на 2007 рік
та зараз:
Бене здавна відоме своїми виноградниками та вином, перші згадки про “вогняні бенянські вина” знайдені в документах ХІV століття, і вони повторюються при кожному описанні села, зокрема, в XIX столітті бенянські вина згадують у своїх звітах дослідники Елек Фейнеш та Тіводар Легоцькі. Окрасою Бене є скеляста гора Чілогоштетев (Зоряна гора) в середній частині села, а також нині непрацюючий кам’яний кар’єр. З ХІХ ст. по 1945 рік тут добували камінь, з якого робилися жорнова для млинів, а також будівельні конструкції, нагробні пам’ятники, дорожні знаки тощо.
Головною архітектурною окрасою села є нині реформатський, але збудований католиками, храм, відомий як Парафіяльний костьол Серця Ісуса. Припускається, що цей храм мав не лише релігійну, але й оборонну функцію, адже збудований у важливій ключовій точці села - в 50 метрах від річного русла, поблизу головної дороги, на місті, де спочатку була переправа, а згодом і по сьогодні - міст. З літописів відомо, що вже в 1333 році населення Бене мало власну католицьку церкву, але, вочевидь, йдеться не про той храм, що зберігся понині, а інший, який був знищений. Основа нинішнього була зведена наприкінці XIV - початку XV століть. Про оборонний характер храму свідчать його невеликі вікна, прорізані в товщині чотириярусної вежі. Припускається також, що храм колись оточувала мурована стіна, за аналогіями з іншими схожими пам’ятками релігійно-оборонного типу.
Під час татарського набігу 1567 року храм сильно постраждав. В 1593 році населення Бене переходить в реформатську конфесію, і католицький храм відтоді стає реформатським. В 1657 р. храм разом із селом підпалюють польські рейтари. В пожежі вигоріла вежа, згорів шпиль, завалились хрестові зводи церкви. В 1670 році храм відновлюють, але після реконструкції він набуває простішої форми. В 1782 році храм знову страждає в пожежі. Ремонт відбувається в ХІХ столітті, при черговій реконструкції вежу замість гострого готичного шпилю увінчали округлим бароковим куполом.
Храм в Бене, 1906 рік
В 1934 році покрівлю церкви замінили з дерев’яної на жерстяну. Лише в 1999 році майстри-реставратори з Угорщини реконструювали храм, надавши йому по можливості початкових готичних форм. Насамперед, був демонтований бароковий купол, його замінили відкритою галереєю з гостроверхим шпилем, прикрашеним чотирма декоративними ліхтарями. Жерстяне покриття було замінене на дерев’яну покрівлю автентичного типу - гонт.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1761. реформатський храм в Бене занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України як Пам'ятка архітектури національного значення.
Поруч із реформатським храмом наприкінці XVI - початку XVII століття функціонувала перша реформатська школа. Це був маленький та темний будинок, йому на заміну в 1907 році збудували більшій і світліший будинок державної школи, в 1928 році приміщення розширили, і школа функціонувала в ньому аж до 1980-х років, коли в селі був відкритий сучасний навчальний заклад.
В другій половині ХІХ ст. в Бене оселяється невелика католицька громада. В 1934 році греко- та римокатолики побудували свою церкву. На даний час в храмі відбуваються почергові богослужіння католиків та грекокатоликів.
Цікавою пам’яткою садибного типу є колишній маєток місцевого землевласника, винороба та виноградаря Йозефа Пума. Його садиба була зведена близько 1928 року, хоча викарбувані в різних місцях (фундамент, льох тощо) дати свідчать про наявність тут будівель значно ранішньої доби - аж до початку ХІХ століття. Після націоналізації майна в 1940-50-х роках у маєтку функціонувала однорічна садівничо-виноградарська школа, згодом був влаштований дитячий будинок-інтернат для дітей дошкільного віку з психофізичними вадами. Наприкінці 2013 року рішенням Закарпатської облради цей заклад було запропоновано ліквідувати, а вивільнений внаслідок закриття комплекс будівель передати з власності області у власність Берегівського району з наступним створенням дошкільного навчального закладу. Тоді ж в ЗМІ пролунали підозри, що насправді під дитсадок планувалось передати лише частину комплексу, решту ж - приватизувати зацікавленим особам. Наразі доля цього комплексу не вирішена.
В 2001 році за сприяння міської управи ХІ району міста Будапешт в селі був побудований новий двоповерховий Будинок села, де, окрім сільської ради, влаштований і місцевий культурний центр, тут періодично організується виставка експозицій народної творчості, робіт місцевих художників тощо. У дворі біля Будинку села був створений парк дерев’яних скульптур, який став туристичною візитівкою села. В 2010 році була урочисто відкрита скульптурна група на честь семи праугорських вождів. Автор композиції, угорський майстер різьблення по дереву Пінтер Ласло, увіковічений на меморіальній дошці на стіні Будинку села. Інша дошка, в пам'ять графа Лайоша Батяні, була відкрита в 2007 році.
В 1992 р. в Бене був встановлений пам’ятник жертвам сталінізму та Другої світової війни. Тоді ж були упорядковані могили вбитих в 1944 році полонених угорських солдат. Ці могили знаходяться поруч із старим єврейським кладовищем.