У Берегові добре збереглася будівля однієї з найстаріших електростанцій Закарпаття
Електрифікація краю почалася наприкінці 19-го століття, коли в 1890 році на мукачівській пивоварні Шонборна запрацювала невеличка гідроелектростанція. Невдовзі власним джерелом електрики збагатився ужгородський млин.
Світло від цього млина так зачарувало городян, що вони стали вимагати від міської влади електрифікації, яка, після тривалих пошуків інвесторів для на той час абсолютно нової галузі, почалася в Ужгороді в 1902 році. Через рік електрика прийшла в Мукачево, в 1908 році - в Берегсас, в 1913 дішла до Севлюша (Виноградова) та Королева.
Здавалося б, матеріальних пам´яток цього процесу не зберіглося - за понад сторіччя все не раз перебудовувалося чи зносилося, адже потужності тодішніх агрегатів з виробітку струму були мізерні в порівнянні із сучасними. Однак принаймні один пам´ятник епосі початку електрифікації Закарпаття зберігся по сьогодні. Йдеться про споруду першої електростанції в місті Берегово. Знаходиться вона неподалік залізничного вокзалу, варто лише пройти кілька сотень метрів в бік, запилюченою вулицею, що йде паралельно коліям в напрямку ст. Батьово. Можна спитати у місцевих «Сєльенерго» - за такою радянською назвою будівлю знають немолоді берегівчани.
За пізньорадянських часів та десь до 1990-х там обслуговували абонентів - споживачів електрики, ще раніше в середині споруди гудів трансформатор, а в 1908 році саме тут була пущена в експлуатацію дизельна електростанція потужністю в 330 кВт на постійному струмі. Про це нині сповіщає меморіальна табличка, яка прикрашає охайний будиночок, ззовні схожий не на промисловий об´єкт, а на старовинну садибу заможного городянина.
Це типова ознака часів, що минули - десь до Другої світової війни будівельники робили естетично привабливими навіть суто функціональні споруди. І тому тогочасні підстанції, водонапірні башти, млини і навіть стайні виглядають заманливо, і мають чималу кількість прихільників серед поціновувачів пам´яток технічної культури.
На жаль, від «начиння» за понад сторіччя наразі не лишилося нічого.
А було воно в 20-30-х роках минулого століття таким (перефото з Музею Берегівщини):
Проте сама будівля знаходиться в гарному стані, і головне - збереглася майже в автентичному вигляді. В середині колишньої електростанції нині займаються ремонтом трансформаторів та інших елементів електричних мереж.
У дворі розбитий квітник, і загалом, все виглядає доглянутим та по можливості збереженим.
Певен - цей об´єкт має зайняти гідне місце в путівниках по Берегову, разом із іншими досі маловідомими пам´ятками цього невеличкого, але відомого серед туристів міста.
Світло від цього млина так зачарувало городян, що вони стали вимагати від міської влади електрифікації, яка, після тривалих пошуків інвесторів для на той час абсолютно нової галузі, почалася в Ужгороді в 1902 році. Через рік електрика прийшла в Мукачево, в 1908 році - в Берегсас, в 1913 дішла до Севлюша (Виноградова) та Королева.
Здавалося б, матеріальних пам´яток цього процесу не зберіглося - за понад сторіччя все не раз перебудовувалося чи зносилося, адже потужності тодішніх агрегатів з виробітку струму були мізерні в порівнянні із сучасними. Однак принаймні один пам´ятник епосі початку електрифікації Закарпаття зберігся по сьогодні. Йдеться про споруду першої електростанції в місті Берегово. Знаходиться вона неподалік залізничного вокзалу, варто лише пройти кілька сотень метрів в бік, запилюченою вулицею, що йде паралельно коліям в напрямку ст. Батьово. Можна спитати у місцевих «Сєльенерго» - за такою радянською назвою будівлю знають немолоді берегівчани.
За пізньорадянських часів та десь до 1990-х там обслуговували абонентів - споживачів електрики, ще раніше в середині споруди гудів трансформатор, а в 1908 році саме тут була пущена в експлуатацію дизельна електростанція потужністю в 330 кВт на постійному струмі. Про це нині сповіщає меморіальна табличка, яка прикрашає охайний будиночок, ззовні схожий не на промисловий об´єкт, а на старовинну садибу заможного городянина.
Це типова ознака часів, що минули - десь до Другої світової війни будівельники робили естетично привабливими навіть суто функціональні споруди. І тому тогочасні підстанції, водонапірні башти, млини і навіть стайні виглядають заманливо, і мають чималу кількість прихільників серед поціновувачів пам´яток технічної культури.
На жаль, від «начиння» за понад сторіччя наразі не лишилося нічого.
А було воно в 20-30-х роках минулого століття таким (перефото з Музею Берегівщини):
Проте сама будівля знаходиться в гарному стані, і головне - збереглася майже в автентичному вигляді. В середині колишньої електростанції нині займаються ремонтом трансформаторів та інших елементів електричних мереж.
У дворі розбитий квітник, і загалом, все виглядає доглянутим та по можливості збереженим.
Певен - цей об´єкт має зайняти гідне місце в путівниках по Берегову, разом із іншими досі маловідомими пам´ятками цього невеличкого, але відомого серед туристів міста.