что в имени тебе моем?
...І хрестики, й дукачики,
й намиста разочок
Яриночці, і червоний
з фольги образочок...
(Т. Шевченко)
не люблю людей із моїм іменем. якось так мені видається, що воно таке лиш моє, що коли воно в інших, то уже крадене. усі ярини, котрих я знаю - дури (задуматись?). а ще не люблю, коли, недочувши при знайомстві, називають потім ірою, або, ще гірше, доводять, шо це одне й те ж ім*я. не люблю, коли російською кличуть "яріна", і те, що пишеться правильно "ярына". на роботі мене чомусь кличуть "ярка". коханий - "ярися" (іноді "ясочка", але це не через ім*я, це він десь вичитав). ще кілька людей - "яруська" (але мене це дратує, і перш за все тому, що такі аж надто зменшенопиздливі форми від неблизьких звучать підлабузницько) а найбільше мені любиться, як звертається до мене мій російськомовний татко: "яринко"
ПеС: Ярина - сонячна, іменини - 1 жовтня