В перші дні в Україні отримуєш масу емоцій, велика частина з яких негативних. Це в перші дні, а далі починаєш звикати, забуваєш про погане, намагаєшся знайти хороше. І складається враження, що людям байдуже. Всіх все влаштовує, або ніхто не хоче помічати весь той безлад, що відбувається. Але ж так жити не можна! Я відтягував з написанням цього
(
Read more... )
Comments 26
Reply
Reply
Reply
жив три дні на Левандівці, яку ваші таксисти чомусь називали віддаленим районом, весною, навіть там в рази було чистіше ніж в аналогічному районі Запоріжжя. я, можливо, як стану маніяком, розживусь вогнеметом і буду чергувати в під"їзді: палитиму всіх хто кине недопалок або плюне.
Reply
Reply
А писати немає сенсу, самим потрібно. Але потім не мовчати, бо тільки наведеться порядок, почнуть з'їжджатися очільники міста і розказувати як вони лад наводять.
В цьому під'їзді є замок, кілька років тому поставили, але нічого не змінилися. Бички як були так і є. З сусіднього під'їзду не приходять покурити.
В мене є і інший приклад. В товариша в під'їзді ремонту не було ще з радянських років. І от цієї весни жителі зібрали гроші, побілили, пофарбували, зробили як новий. І що ж зараз? А зараз на стінах появляються відбитки від взуття, помальовані стіни. Все повертається на своє місце.
Reply
Reply
В мене є і інший приклад."
От тому я і кажу, що кожний під'їзд - то окрема історія, бо все залежить не від "нашого народу" загалом, а від конкретних осіб які там підібралися, від більшості. Якщо в більшості підберуться мешканці з нормальною культурою - то і діти їх будуть такі ж, а навіть як хтось один буде не такий - більшість його перетисне щоб не свинячив. Психологічно громада, впливає все-таки.
Reply
В моєму рідному місті, все те саме.
Продавці, які були при совку, такі й залишилися. Таке враження, що в нашій Ненці, лише назва держави помінялася.
Їздив в гори, в село Розлуч. Там, вздовж берегу потічка, купа сміття. Хто то сміття в річку викидує??? Самі селяни.
То саме й в місті. Інколи, пакет зі сміттям, не несуть до контейнеру, за 400-500 метрів, а залишають, просто на дорозі.
Премося до Європи, але живемо й надалі, як у колгоспі імені Ілліча.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment