не дивилась. але то дещо інше. треба розрізняти, коли психічну хворобу виправдовують, роблять з неї дар, і коли її просто показують, як є, що є, чого є ітп
Це в принципі досить широке поняття, скоріше навіть не жанр, а складова фільму. Бувають же й круті бойовики, масштабні, зі спецефектами, але й глибокі за змістом. Хоча якшо мова йде про сучасний шлак типу 2012, Трансформерів... Тут погоджусь про даремну витрату.
Не дивлюся фільми про екзорцим. Таке маю відчуття, що не треба цієї теми взагалі торкатися. Також не можу дивитися радикально жорстокі фільми, де акцент зроблено на фізичних стражданнях, типу "Мучениці".
А мене колись дійсно лякала тематика екзорцизму, всякого сатанизму, потойбіччя. Зараз майже ні (мабуть через те, що не особливо стикаюся),але раніше виникали навіть деякі нав'язливі страхи підігріті прослуховуванням блек-металу (під час навчання в інтитуті траплялись дурні звички).
А щодо жорстокості в кіно, то якось навіть важко згадати якісь дійсно шокуючі серед переглянутих. Хіба шо популярний в деяких колах "Traces of Death" - але то взагалі гидота. Один з небагатьох фільмів, які жалкую, що переглянув.
Терпіти не можу сцени, які наче мають на меті викликати якомога більшу відразу у глядача (типу "Зеленого слоніка"). Хоча підсвідомість якось тягне все одно на таке іноді... Шокова терапія мозку потрібна чи що) Ну і звісно відверта педерастія.
Ну якшо цього вимагає задум і виконано це високохудожньо, а не просто заради відрази, тоді можна поспорити.
Чел, я через педерастію переривав перегляд пари фільмів, які наче й класикою вважаються (наприклад "Опівнічний ковбой", де наче й нема таких сцен, але є сцени постфактум і деталізоване обговорення процесу). А ше я заносю в чорний список фільми, про які дізнаюсь, шо вони такої тематики (тим більше, якшо знімав їх гоморежисер), навіть якшо вони є визнаними шедеврами чи проссто високо оцінені.
Я Вам допоможу. Назагал, якось полічив переглянуті протягом життя кінострічки, і їх набралось аж 18 тис. Помимо того, що у мене вкрай погана так би мовити фізіоґномічна пам'ять - познайомившись з людиною, назавтра можу й не впізнати її, одразу ж розпізнаю вже переглянуте. Тож кінофонд для перегляду не теж щоб зовсім вичерпано, але принаймі у стосунку до гучних фільмів.
Так що, майже повна Вам протилежність :)
Ну, але живлю непереборну пересторогу що вітчизняних кінострічок, російських та радянської продукції. Бо якими б витворами мистецтва ті не були, крізь них прозирає неврастенічність, подекуди вульгарна стилістика, акцентується на сумнівних естетичних цінностях тощо. Мистецтво все ж покликане спонукати до світлого та непроминального, а подібна достоєвщина зазвичай знаходить відгук лиш у відповідно налаштованих глядачів.
Якось мені не віриться про 18 000. Якщо припустити, що дивитися в середньому по 1 фільму в день, то треба витратити понад 39 років на перегляд такої кількості. Перших 10-13 років життя не враховуються, так як то недостатньо усвідомлений перегляд. Тому Вам має бути мінімум за 50 + ви маєте бути неабияким кіноманом. Для прикладу, відомий кінокритик Сергій Кудрявцев (kinanet) оцінив 15 000 фільмів (переглянув на пару тисяч більше), включаючи короткий метр і кількасот відеокліпів.
А щодо радянського кіно (воно для мене №2 серед інших кінематографів за всі часи) хочеться подискутувати. Я його люблю попри частий ідеологізм, інколи похмурість, згадану Вами. Але світла в ньому аж ніяк не менше ніж в інших кінематографах. Якщо можна, то з конкретними прикладами, коли у витворах мистецтва в радянському кіно зустрічалась вульгарна стилістика чи сумнівні цінності. Нічого не маю проти Вашої позиції, але цікаво.
От і я б не повірив подібній кількості. Як це витлумачити?.. От, скажімо, щойно минуло католицьке Різдво. У святкові дні програма польського телебачення складалась з цілоденного так званого фільмового блоку. Протягом них вдавалось переглянути 15-18 кінострічок, від чого чманієш, звісно, тим не менш. Аби ж то по одній стрічці щодня... Те саме і з німецьким ТБ, яке пропонує гідні уваги стрічки уночі. У десятилітньому віці вестерни в сам раз. :)
Якщо відсторонитись від згаданих мною ґанджів вітчизняного кінематоґрафу, то ті назагал не злі. Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством.
Comments 32
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Також не можу дивитися радикально жорстокі фільми, де акцент зроблено на фізичних стражданнях, типу "Мучениці".
Reply
А щодо жорстокості в кіно, то якось навіть важко згадати якісь дійсно шокуючі серед переглянутих. Хіба шо популярний в деяких колах "Traces of Death" - але то взагалі гидота. Один з небагатьох фільмів, які жалкую, що переглянув.
Reply
Ну і звісно відверта педерастія.
Reply
Чел, я через педерастію переривав перегляд пари фільмів, які наче й класикою вважаються (наприклад "Опівнічний ковбой", де наче й нема таких сцен, але є сцени постфактум і деталізоване обговорення процесу). А ше я заносю в чорний список фільми, про які дізнаюсь, шо вони такої тематики (тим більше, якшо знімав їх гоморежисер), навіть якшо вони є визнаними шедеврами чи проссто високо оцінені.
Reply
(The comment has been removed)
Назагал, якось полічив переглянуті протягом життя кінострічки, і їх набралось аж 18 тис. Помимо того, що у мене вкрай погана так би мовити фізіоґномічна пам'ять - познайомившись з людиною, назавтра можу й не впізнати її, одразу ж розпізнаю вже переглянуте. Тож кінофонд для перегляду не теж щоб зовсім вичерпано, але принаймі у стосунку до гучних фільмів.
Так що, майже повна Вам протилежність :)
Ну, але живлю непереборну пересторогу що вітчизняних кінострічок, російських та радянської продукції. Бо якими б витворами мистецтва ті не були, крізь них прозирає неврастенічність, подекуди вульгарна стилістика, акцентується на сумнівних естетичних цінностях тощо. Мистецтво все ж покликане спонукати до світлого та непроминального, а подібна достоєвщина зазвичай знаходить відгук лиш у відповідно налаштованих глядачів.
Reply
Для прикладу, відомий кінокритик Сергій Кудрявцев (kinanet) оцінив 15 000 фільмів (переглянув на пару тисяч більше), включаючи короткий метр і кількасот відеокліпів.
А щодо радянського кіно (воно для мене №2 серед інших кінематографів за всі часи) хочеться подискутувати. Я його люблю попри частий ідеологізм, інколи похмурість, згадану Вами. Але світла в ньому аж ніяк не менше ніж в інших кінематографах. Якщо можна, то з конкретними прикладами, коли у витворах мистецтва в радянському кіно зустрічалась вульгарна стилістика чи сумнівні цінності. Нічого не маю проти Вашої позиції, але цікаво.
Reply
От, скажімо, щойно минуло католицьке Різдво. У святкові дні програма польського телебачення складалась з цілоденного так званого фільмового блоку. Протягом них вдавалось переглянути 15-18 кінострічок, від чого чманієш, звісно, тим не менш. Аби ж то по одній стрічці щодня... Те саме і з німецьким ТБ, яке пропонує гідні уваги стрічки уночі. У десятилітньому віці вестерни в сам раз. :)
Якщо відсторонитись від згаданих мною ґанджів вітчизняного кінематоґрафу, то ті назагал не злі. Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством.
Reply
Leave a comment