Я Вам допоможу. Назагал, якось полічив переглянуті протягом життя кінострічки, і їх набралось аж 18 тис. Помимо того, що у мене вкрай погана так би мовити фізіоґномічна пам'ять - познайомившись з людиною, назавтра можу й не впізнати її, одразу ж розпізнаю вже переглянуте. Тож кінофонд для перегляду не теж щоб зовсім вичерпано, але принаймі у стосунку до гучних фільмів.
Так що, майже повна Вам протилежність :)
Ну, але живлю непереборну пересторогу що вітчизняних кінострічок, російських та радянської продукції. Бо якими б витворами мистецтва ті не були, крізь них прозирає неврастенічність, подекуди вульгарна стилістика, акцентується на сумнівних естетичних цінностях тощо. Мистецтво все ж покликане спонукати до світлого та непроминального, а подібна достоєвщина зазвичай знаходить відгук лиш у відповідно налаштованих глядачів.
Якось мені не віриться про 18 000. Якщо припустити, що дивитися в середньому по 1 фільму в день, то треба витратити понад 39 років на перегляд такої кількості. Перших 10-13 років життя не враховуються, так як то недостатньо усвідомлений перегляд. Тому Вам має бути мінімум за 50 + ви маєте бути неабияким кіноманом. Для прикладу, відомий кінокритик Сергій Кудрявцев (kinanet) оцінив 15 000 фільмів (переглянув на пару тисяч більше), включаючи короткий метр і кількасот відеокліпів.
А щодо радянського кіно (воно для мене №2 серед інших кінематографів за всі часи) хочеться подискутувати. Я його люблю попри частий ідеологізм, інколи похмурість, згадану Вами. Але світла в ньому аж ніяк не менше ніж в інших кінематографах. Якщо можна, то з конкретними прикладами, коли у витворах мистецтва в радянському кіно зустрічалась вульгарна стилістика чи сумнівні цінності. Нічого не маю проти Вашої позиції, але цікаво.
От і я б не повірив подібній кількості. Як це витлумачити?.. От, скажімо, щойно минуло католицьке Різдво. У святкові дні програма польського телебачення складалась з цілоденного так званого фільмового блоку. Протягом них вдавалось переглянути 15-18 кінострічок, від чого чманієш, звісно, тим не менш. Аби ж то по одній стрічці щодня... Те саме і з німецьким ТБ, яке пропонує гідні уваги стрічки уночі. У десятилітньому віці вестерни в сам раз. :)
Якщо відсторонитись від згаданих мною ґанджів вітчизняного кінематоґрафу, то ті назагал не злі. Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством.
Не варто недооцінювати вестерни. Трапляються дуже тонкі й психологічні з глибоким філософським підтекстом ("Пет Гаррет і Біллі Кід", "Якось на Дикому Заході", "Дика банда"), які навряд чи хто зрозумів би в дитинстві ;)
Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством. Е ні, совкодрочерство тут ні до чого. Я от, до прикладу, півроку тому подивився "Чапаєва". Звісно, шо агітка. Але ж наскільки майстерно і красиво знята, з якою любов'ю! Таких фільмів тоді було одиниці, зараз взагалі немає фільмів такого рівня. І ностальгія за давнішніми часами тут ні до чого, я ж відкрив його для себе ось зараз, а не тоді.
Справа не у тім, наскільки професійно та знята, бо стилістика застаріла. Смішить. Та й не витримує порівняння з О.Довженком, котрий, поза сумнівом, був геніальним режисером.
А потім - а кому співпереживати, якщо вдуматись? Окрім, вмираючого брата Митька. :) Білим чи червоним?
Тут знову не погоджусь. Порівняння з Довженком (якщо маєте на увазі "Землю") витримує - обидві стрічки з вищого ешелону. так само можна про фільми будь-якого тогочасного режисера сказати, мов стилістика застаріла.
Справа не в співпереживанні, хоча, звісно, під час перегляду, попри критичне ставлення, співпереживаєш червоним. Але коли ви дивитеся фільми про Наполеона чи Македонського чи про війну варварів і Римської імперії - кому там співпереживати, і хіба це має значення?
А приклади... От у Вас на знимці що? Доволі знана французька кінострічка, назви якої не пригадую. Але це та, завдяки Депард'є та Девар здобули шалену популярність. Причому, популярність останнього залишилась ніким не зауважена, а той знявся ого у скількох фільмах. Ну і Ж. Моро, звісно.
Стрічка і еротична, і брутальна, і витвір мистецтва водночас. Але що найбільше, то радше скандальна. Не читав відгуків про неї, але гадаю у свій час це була бомба. :) Естетичне тло сумнівне, брутальність зашкалює, то ж " світлою" стрічку аж ніяк не назвеш. :) Хоча переглянути варто.
Підловили)) "Вальсуючі" Бліє. Так, згоден, стрічка скандальна і брутальна. Проте їй не бракує іронії і світла. Вона є радше критикою тогочасних прогнилих підвалин суспільства. Звісно внутрішній конфлікт під час і після перегляду серйозний, проте висновки, думаю, прийдуть правильні. Я взагалі-то про радянське кіно, коли говорив про приклади "темного" мистецтва, ну та ладно :)
(The comment has been removed)
Назагал, якось полічив переглянуті протягом життя кінострічки, і їх набралось аж 18 тис. Помимо того, що у мене вкрай погана так би мовити фізіоґномічна пам'ять - познайомившись з людиною, назавтра можу й не впізнати її, одразу ж розпізнаю вже переглянуте. Тож кінофонд для перегляду не теж щоб зовсім вичерпано, але принаймі у стосунку до гучних фільмів.
Так що, майже повна Вам протилежність :)
Ну, але живлю непереборну пересторогу що вітчизняних кінострічок, російських та радянської продукції. Бо якими б витворами мистецтва ті не були, крізь них прозирає неврастенічність, подекуди вульгарна стилістика, акцентується на сумнівних естетичних цінностях тощо. Мистецтво все ж покликане спонукати до світлого та непроминального, а подібна достоєвщина зазвичай знаходить відгук лиш у відповідно налаштованих глядачів.
Reply
Для прикладу, відомий кінокритик Сергій Кудрявцев (kinanet) оцінив 15 000 фільмів (переглянув на пару тисяч більше), включаючи короткий метр і кількасот відеокліпів.
А щодо радянського кіно (воно для мене №2 серед інших кінематографів за всі часи) хочеться подискутувати. Я його люблю попри частий ідеологізм, інколи похмурість, згадану Вами. Але світла в ньому аж ніяк не менше ніж в інших кінематографах. Якщо можна, то з конкретними прикладами, коли у витворах мистецтва в радянському кіно зустрічалась вульгарна стилістика чи сумнівні цінності. Нічого не маю проти Вашої позиції, але цікаво.
Reply
От, скажімо, щойно минуло католицьке Різдво. У святкові дні програма польського телебачення складалась з цілоденного так званого фільмового блоку. Протягом них вдавалось переглянути 15-18 кінострічок, від чого чманієш, звісно, тим не менш. Аби ж то по одній стрічці щодня... Те саме і з німецьким ТБ, яке пропонує гідні уваги стрічки уночі. У десятилітньому віці вестерни в сам раз. :)
Якщо відсторонитись від згаданих мною ґанджів вітчизняного кінематоґрафу, то ті назагал не злі. Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством.
Reply
Але ностальгія за ними є радше звичайною ностальгією за давнішніми часами чи дитинством.
Е ні, совкодрочерство тут ні до чого. Я от, до прикладу, півроку тому подивився "Чапаєва". Звісно, шо агітка. Але ж наскільки майстерно і красиво знята, з якою любов'ю! Таких фільмів тоді було одиниці, зараз взагалі немає фільмів такого рівня. І ностальгія за давнішніми часами тут ні до чого, я ж відкрив його для себе ось зараз, а не тоді.
Reply
А потім - а кому співпереживати, якщо вдуматись? Окрім, вмираючого брата Митька. :) Білим чи червоним?
Reply
Справа не в співпереживанні, хоча, звісно, під час перегляду, попри критичне ставлення, співпереживаєш червоним. Але коли ви дивитеся фільми про Наполеона чи Македонського чи про війну варварів і Римської імперії - кому там співпереживати, і хіба це має значення?
Reply
Reply
Стрічка і еротична, і брутальна, і витвір мистецтва водночас. Але що найбільше, то радше скандальна. Не читав відгуків про неї, але гадаю у свій час це була бомба. :) Естетичне тло сумнівне, брутальність зашкалює, то ж " світлою" стрічку аж ніяк не назвеш. :) Хоча переглянути варто.
Reply
"Вальсуючі" Бліє.
Так, згоден, стрічка скандальна і брутальна. Проте їй не бракує іронії і світла. Вона є радше критикою тогочасних прогнилих підвалин суспільства. Звісно внутрішній конфлікт під час і після перегляду серйозний, проте висновки, думаю, прийдуть правильні.
Я взагалі-то про радянське кіно, коли говорив про приклади "темного" мистецтва, ну та ладно :)
Reply
Leave a comment