Кінодайджест
Почнемо з новин.
Остання надія Америки, Пол Томас Андерсон, не так давно зняв і пустив гуляти світом своє чергове творіння - "Майстер". Перша експедиція видалася успішною - чотири венеціанських "Лева" вже на борту. А ще попереду "Золотий Глобус", "Оскар" і ряд інших кіноподій. Маю надію, шо мій друг з кінотеатру візьме цей фільм в прокат .
Click to view***
Тепер стосовно прокату.
От скажіть, як називається суспільство, як називається прокатна система, як називається ситуація загалом, коли в кінотеатрах від першого ранкового сеансу і до вимкнення проекторів по полотну струмує кал, а нормальний фільм типу "Доля ангелів" пускають на післяобідньому сеансі. Та й то на нього ніякий дурень не йде, бо фільм не розкручений, а режисера Кена Лоуча, попри цілу скарбницю нагород впродовж творчого шляху (http://www.kinopoisk.ru/name/38774/awards/) ніхто не знає крім спеціалістів і поціновувачів.
Прикро, панове!
***
Днями переглянув "Королівство повного місяця" Веса Андерсона. Мабуть, гірший його фільм. Чи то мені набрид цей показовий формалізм? З фільму в фільм одне й те саме. Як писав Бергман: "Бунюель зрозумів, шо його стиль почав користуватись успіхом і почав знімати фільми під Бунюеля". З Весом Андерсоном виходить те саме, хоча калібр зовсім не той. Стилізація і манера фільму нагадують дитячі двовимірні малюнки, при тому, що подача така ж, просякнута дитячою інфантильністю. Інколи під час перегляду згадувались невдалі фільми Тіма Бартона. Дійсно порадувала хіба-що іронія, якої було, на жаль, мало, а також пародіювання деяких епізодів "кінокласики".
Думаю, що для незнайомих з творчістю краще переглянути "Фантастичного містера Фокса" або "Академію Рашмор", де талант режисера ще не засмічений шаблонністю і самоповторами.
***
До інших новин.
Одна з моїх фавориток в сучасному кіно, одна з тих небагатьох, хто радує око й душу, активно взялася за старе. Кейт Бланшетт знову занята в кількох проектах, зокрема у таких метрів світового кіно, як Вуді Аллен і Терренс Малік, які хоч і не зняли останнім часом чогось значного, проте все ще мають козир в рукаві, я думаю. Що ж, чекаємо нових перевтілень від незрівнянної Кейт!
***
Нещодавно ми з братом прийняли рішення тимчасово (орієнтовно до нового року) припинити перегляд американського кіно з метою розширити власний кінокалейдоскоп, розбавити і освіжити мистецькі враження. Поставити трикрапку вирішили одним з кращих вестернів в історії, фільмом "Дика банда" (1969) неперевершеного Сема Пекінпи. Що я можу сказати? Кращого вестерна бачити не доводилось, не знаю чи випаде ще така щаслива нагода.
А потому почалася кругосвітня подорож планетою кіно: "Весна на заречной улице" (1956) Хуциєва, "Велика ілюзія" (1937) Ренуара - про них уже напишу наступного разу, бо фільми дійсно варті цього. Зізнаюсь тільки, що Жан Ренуар остаточно став одним з "моїх" режисерів. Господи, як же одухотворюють і надихають його фільми!
***
Загадвши вище про Маліка, варто зупинитися на ньому детальніше.
Мужичок на старості зовсім злетів з катушок, почав знімати ледь не по фільму щорік (отримав славу і авторитет, як відомо, за два фільми: "Безплідні землі" і "Райські дні", 1973 і 1978 років відповідно, після яких зник з публічного життя на 20 років). Проте рівень останніх двох картин ("Новий світ" і "Древо життя") значно поступається кращим роботам. На даний момент три нових фільма знаходяться на різних етапах виробництва. Залишається сподіватися, що кількість переросте в якість.
***
Один мій друг почав наскільки активно дивитись кіно, шо навіть кілька разів його занесло на німе. Дуже тривожний симптом, маю сказати, бо притаманний лише мені і деяким поважним кінокритикам. Принаймні я серед знайомої молоді таких не зустрічав.
