21 Лютого - Міжнародний день рідної мови. Якої?
Присвячую цей пост моєму дідові, Поповичу Івану Івановичу,
який віддав Богу душу саме цього дня рік назад.
Хай земля буде Вам пухом, діду.
Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної - бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
А носієм яких мов являєшся ти, дорогий читачу? Українську мову ти знаєш, бо не зміг би прочитати цей текст. Російську теж розумієш. Куди ж без неї, якщо її стільки часу нав'язували нам протягом століть? Та мабуть і англійську знаєш? Без цього тепер ніяк. Та питання не в тому, яка мова для тебе є рідною, чи носієм яких мов ти являєшся. Питання в тому, якою мовою ти пізнаєш світ та якою мовою будуть цей світ пізнавати твої діти, дорогий читачу?
Мова ж це не просто комунікативний вияв нашого життя. Це щось більше, аніж звуки, які вилітають з нашої горлянки. Мова - це першоджерело втілення людської думки. З думки починається все, що робить людина в цьому житті. Тож мову можна сміло вважати основою нашого життя.
Тож якою мовою кожен українець мав би думати та говорити в Україні? Тою, що має тисячолітню історію творення в природному людському середовищі наших предків, чи тою, що нам нав'язували наші поневолювачі, які знали, яке велике значення для народу/етносу має його рідна мова?
На дворі 21-ше століття. Вже два роки минуло, як пройшла революція Гідності. На вулиці не лапають за використання української мови та не кидають у в'язницю, а в книгарнях є повно книжок написаних солов'їною. Культура стрімко розвивається та видає нагору якісний український продукт. Чому ти став наслідком русифікації та асиміляції, а не причиною українізації, дорогий читачу? Так може прямо зараз для тебе настав той час, коли ти наберешся мужності, та станеш в лави оборонців української мови? Сподіваюсь на це.
Всіх благ нам.
Нації вмирають не від інфаркту - спочатку їм відбирає мову. Ліна Костенко.
П.Н. Мій попередній матеріал по стану української мови в сьогоденні: Мова: засіб спілкування чи останній рубіж оборони?
Poll