Багатогранний Ужгород: променадні вулички, чеський квартал та баранці у місті
Оранжеві черепичні дахи, найбільша в Україні пішохідна зона, угорський вплив, цвітіння сакури, чеський функціоналізм в архітектурі, ярмарки вина, фруктів та бринзи - все це поєдналося в аутентичному Ужгороді. Перед вами прогулянка найменшим українським обласним центром, який не зазнав руйнувань під час Другої світової і зберіг свій мультикультурний дух до наших днів.
Назва міста походить від тутешньої ріки Уж. Набережна з найбільшою липовою алею у Європі, які садили ще чехи, у цій осінній час затишне місце для прогулянок, особливо вечірніх.
1.
На огорожі вас привітають бравий вояк Швейк чи статуя Свободи.
2.
Південна частина міста з широкими вулицями забудована радянськими хрущовками. Всю цю сірість розбавляють миленькі фігури на деревах.
3.
Із найвищої будівлі у місті - 16-поверхової свічки відкриваються красиві види.
Десь на горизонті вже Словаччина: на околиці Ужгорода знаходиться кордон і КПП.
4.
На передньому плані облрада та чеський квартал Мале Галаго - добрий приклад функціоналізму. У міжвоєнний час Закарпаття належало федеративній Чехословаччині.
5-6.
Спочатку ніби здається, що це типова радянська ОДА, але виявляється - це будували чехи у 30-х роках ХХ сторіччя.
7.
За 20-ть років чеська влада встигла непогано відмітитися у архітектури столиці Закарпаття або Карпатської Русі, як її називали тоді. Зелену вулицю Довженка легко сплутати з житловими районами Праги.
8.
Написи чеською та угорською і досі нагадують про ті часи
9-11.
Місто і зараз живе у «Європі» - часто використовують середньоєвропейський час (-1 година), на радіо та ТБ ловиться словацькі канали, люди повідкривали мультивізи та мотаються за покупками до Словаччини, їздять на заробітки до Чехії і купують машини у своїх західних сусідів. П’ята частина автомобілів у місті зі словацькими номерами. Їздять на них українці - купують за словацькими цінами у кілька разів а потім кожні 5 днів перетинають кордон.
12.
Зараз у місті проживає 7% угорців. Найвідоміший з них - колишній тренер збірної Йожеф Сабо. Мовою міжнаціонального спілкування є російська і тому почути її тут можна на кожному кроці. Та і самих етнічних росіян тут на порядок більше, ніж, скажімо, у Львові чи Тернополі.
13.
На угорський лад магазини називаються не «Продукти», а ABC.
14.
У путівниках головною туристичною атракцією вказують Ужгородський замок. Ззовні він непоганий, але нічого особливого (палац Шенборнів чи Мукачівський краще). Вхід на територію коштує 20 гривень, але всередині звичайний совковий краєзнавчий музей. За 00 доведеться доплатити ще 2 гривні.
Краще подивитися на стару ратушу
15.
Натомість поруч є гарний музей народної архітектури та побуту. Приємною несподіванкою окрім закарпатських церков і хат з крутими дахами стали баранчики, які вільно гуляють цим «селом».
16-18.
Нижче ми зайшли до ботанічного саду, це ростуть лимони
19.
У головному місті Закарпаття найбільша пішохідна зона серед обласних центрів
20-22.
Пам’ятник ліхтарнику дяді Колі
23.
Бічні вулички менш доглянуті
24-25.
Плющ та дикий виноград додають будинкам містичності
26.
Дороговкази та центри туристичної інформації вже є ледве не у кожному обласному місті і Ужгород не виняток
27.
Сакральна архітектура - різноманітна. Колоритним мені здався греко-католицький собор
28.
Храм реформаторської церкви
29.
В останні роки на Закарпатті масово будуються храми Московського Патріархату - золоті куполі блищать на фоні гір.
30.
Є і зворотні сторони: холодна вода у деяких районах подається за графіком, гарячої тут централізовано нема, місцева дитяча залізниця закинута, а маршрутники через відсутність електротранспорту ладні диктувати свою ціни та транспорт 19 сторіччя (типу Газель-Дельфін). Побачив по місту і кілька закинутих кіосків, а в самісенькому центрі - непрацюючий кінотеатр.
31-32.
В Ужгороді кілька культових закладів, найвідоміших з них - « Деца у нотаря». Але нажаль знаходиться він на виїзді з міста і тому ми обрали «Вертеп» на вулиці Корзо. Де замовили місцевий суп - Бограч, хотіли екзотики: юшку заливають у буханець з якого попередньо зсередини вибрали весь хліб. У них буханці скінчилися і тому нам принесли звичайну тарілку та порізаний хліб. Вартість при цьому лишилася тією самою - 25 гривень. У туалеті було купа папіру… Обслуговування погане. Категорично не рекомендую.
А ось вечірній ярмарок фруктів із гарбузяною кашею виправив ситуацію.
33.
В Ужгороді є кілька аутентичних закладів, але місцеве пиво Ungweiser є лише в одному.
34-35.
А ви були в Ужгороді? Що найбільше там сподобалося?
Сонячний день у Мукачевому: Прогулянка по секстаполісу Закарпаття
Всі мої подорожі Україною
Всі мої закордонні подорожі у одній публікації