Біла Церква - місто Ярослава Мудрого: майдан кількох назв, торгова площа та будинки шляхтичів
Перед поїздкою, містечко Біла Церква, що знаходиться на відстані 80 км на південь від Києва, асоціювалося з трьома речами: шинами «Росава», Таїсією Повалій (вона народилася у селі неподалік) та дендропарком.
Але відмітившись у цій точці на мапі України, я зрозумів, що тут є що подивитися.
До БЦ я дістався з Києва на попутній машині. Висадили мене коло зупинки і я, сівши у маршрутку, віддавши 2 гривні, поїхав до центру міста.
В автобусі спитався, де саме вийти - мені порадили «На майдані Свободи». Одначе, такої на мапі БЦ я не знайшов. Як виявилося згодом, на картах він позначений «Майдан Соборності», а от місцеві як його тільки називають і площа Незалежності, і площа Волі…
Сам майдан уявляв собою автомобільне кільце
1.
Звідси я направився до білої церкви - Спасо-Преображенського собору, збудованому у 1839 році у стилі класицизму.
2-4.
Здається, всередині храм ще красивіший, ніж ззовні. Один з найгарніших, які я колись бачив. Оцініть самі
5-9.
Переглядаючи мапу БЦ я знайшов на ній Торгову площу - саме туди вирішив і направитися. По дорозі забіг до книжкового магазину, щоб купити магнітик. Але зась. Таких там не знайшлося, як і у кількох наступних газетних кіосках, де я теж питав сувенір.
Скайлан містечка
10.
Вікіпедія стверджує, що дві найголовніші проблеми міста - дорога та вулична злочинність. У останньому, мені, на щастя, не довелося переконатися, а у першому - сповна.
11.
Окрім маршруток, народ активно пересувається на велосипедах
12-13.
Центральна вулиця міста - імені Ярослава Мудрого. Виглядає доволі провінційно, адже у БЦ живе понад 200 тисяч мешканців. Напевно, таке враження створюється через широкі пустинні вулиці, які там полюбляли робити за часів СРСР та розкидану забудову. Бо, наприклад, у центр містечка Стрий на Львівщині щільно забудований і такого ефекту нема - здається, що ти у місті, маленькому, але затишному місті.
14.
За пару хвилин я потрапив на головну білоцерківську площу - Торгову, на якій і досі стоїть пам’ятник Леніну, який «органічно підходить» до історичних назв та будиночків на майдані
15.
А ні, цьому таки дійсно підходить. Це - мерія
16.
У центрі Торгової площі, збудовано, як ви вважаєте, що? Правильно, торговельні ряди (1814 рік)
17.
Будівля зберегла своє призначення, проте, жахливі вивіски спотворюють весь дух тих часів
18.
Напроти жваво йде торгівля продуктами: продають мед та м'ясо
19-20.
Цей доволі великий майдан подібний до площі Ринок у містах Галичини та Польщі. Навколо нього цегляні особняки початку ХХ сторіччя
21-24.
У цей ряд вторгаються новобудови
25.
Минуле і сучасне
26-27.
Ностальгія по ковбасі за 2,2 рублів, чергам та «огромной стране, которую развалили»
28.
Контейнери для ПЕТ - пляшок. Нажаль, у Донецьку ця програма звернулася і тому баклажки зараз ми викидаємо до купи з усіма іншими відходами
29.
Крокую вулицею Гординського - виходжу на торговельний центр
30-31.
Перед ТЦ - парк Слави та монумент загиблим від рук нацистів
32.
Ліворуч по ходу руху помічаю незвичну водонапірну башту
33.
Сонечко припікає і я знімаю куртку - на мені лишається сорочка. Я вже добряче віддалився від центру і тому повертає на право і йду до ще одного розворотного кільця, де сходяться одразу 4 магістралі
34.
По дорозі у об’єктив камери потрапляю новенька машина швидкої
35.
Поруч із кільцем - скромний пам’ятник жертвам голодомору. На Київщини від цього жахіття помер кожен четвертий
35-2.
На автомобільній розв’язці я знов вийшов на центральну вулицю міста, де дивно поєдналися корови та пиво
36.
Квітень - гарна пора. Відповідність назви місяця до природи
37.
Охайна будівля коледжу на Ярослава Мудрого. artemco доповнив, що це колишня хоральна синагога (1855-1860). Дяк йому за це!
38.
Совкова будівля кінотеатру Довженка
39.
Трошки нижче по вулиці - стенд, присвячений місту, що має майже тисячорічну історію. Взагалі існує кілька версія походження назви Біла Церква. За однієї з них, на БЦ напали монголо-татари і спалили дотла поселення, залишилася на горі тільки білокам'яна церква, саме вона й дала назву місту, хоча попередньо його нарекли Юр'євом, що походить від православного імені його засновника Ярослава Мудрого
40.
За кілька хвилин дорога приводить мене до вже знайомого місця - площі Соборної (чи Незалежності, чи Свободи, чи Волі…). По одну сторону від неї - парк Шевченка
41.
Плачу 8 гривень і йду з квитком на колесо огляду. Тітка на посадці каже: А где второй билет, на 3 гривны?
- Мені один дали, - відповідаю.
Потім порився у гаманці і знайшов, дійсно, другий папірець з цифрою «3 гривні». Скоріш, ціни зросли - з 5-ти до 8-ми гривень.
42.
З колеса відкривається добрячий вид. Власне, сам парк
43.
Житлові райони - типові білі багатоповерхівки
44.
Вулиця Ярослава Мудрого та Спасо-Преображенський собор
45.
Замкова гора, а на ній - нинішній будинок органної музики (1812 року) у стилі класицизму. Колишній костел святого Івана Хрестителя.
46.
Коло проїхав - час спускатися. Парк Шевченка - доволі затишний
47.
Єдиний у місті університет національного статусу. Свій початок заклад веде з 1630 року
48.
Знов замкова гора - історичне ядро Білої Церкви. Органний дім
49-50.
Через дорогу від костьолу - зимовий палац, а нині - школа мистецтв.
Збудований у 1796 році у стилі класицизму як житлове зимове приміщення поміщиків Браницьких (Браницькі (пол. Braniccy ) - польські шляхетські та магнатські роди), а влітку Браницькі жили в літньому палаці парку Олександрія (цей палац не зберігся).
Перед будівлею - зелений та приємний сквер
51.
Пам’ятник Богдану Хмельницькому 1983 року. Взагалі, у СРСР любили цього гетьмана через те, що приєднав Україну до Росії. Хоча, хто його знає, на яких умовах то було у ті далекі часи. Історики, як і ЗМІ, теж потужний елемент пропаганди та формування громадської думки
52.
Після цього, я спустився вниз та в одному з магазинів, де купував каву, запитався, де власне є та замкова гора (до того, не знав).
Продавчиня старанно розглядала мою карту, а потім сказала: Давайте у гуглі пошукаю. Але зробити то їй не вдалося - зайшли двоє покупців і вони вже розказали, що я був саме на замковій горі. Приємне ставлення до туристів.
Далі я пішов по проспекту Князя Володимира. Гарна назва вулиць - нагадує про часи розквіту Київської Русі.
53.
Та знов пройшов повз білу церкву, де побачив погруддя (бюст) Шевченку (1991 року).
54.
Далі стрибнув у маршрутку та поїхав до дендропарку «Олександрія» (про прогулянку по ньому розкажу згодом). Площа перед головним входом до парку
55.
З «Олександрії» я попрямував у бік залізничного вокзалу. Перед цим пообідавши у АТБ вівсяним печивом та йогуртом.
Готель «Кларк».
56.
Забув сказати, що у БЦ курсує тролейбус (5-ть маршрутів). Навіть відносно нові машини є.
57.
Для оголошень у місті відвели спеціальні дошки
58.
Район перетину вулиці Водопійної та бульвару 50-річчя Перемоги. Ліворуч - пам’ятник Петру Запорожцю
59.
За пару сотень метрів від нього - залізничний вокзал. Ззовні добре виглядає. Взагалі, найгірші вокзали - на Львівській залізниці
60.
У дворах бульвару 50-річчя Перемоги зачаївся будинок складів Браницьких - пам'ятка виробничої архітектури кінця XVIII століття.
61.
Поруч - пивне кафе.
62.
Ну ось, настав час прощатися з затишним містом. Сідаю на маршрутку - та їду на київську трасу, щоб стопити машину на Київ. Вид через лобове скло мікроавтобусу
63.
