Авейру: поплавати на яскравих човниках молісейру, спробувати зелений суп та з’їсти «м’які яйця»
Давненько не писав про колоритну Португалію. Дедалі більше ця країна, що дивиться у бік Атлантики, потрапляє у плани не тільки українських заробітчан а й мандрівників.
Про Лісабон ви вже читали, «завітали» з вами і до Порту, а тепер черга за центром країни.
80-тисячне містечко лежить між португальською столицею та Порту. З останнього сюди навіть курсує приміський поїзд (позначений U) за зниженим тарифом у 3,55 євро (ціни ростуть, минулого року було трохи більше 3).
Тому при наявності вільного часу і подорожі між двома найбільшими містами країни варто зробити тут зупинку.
Авейру (саме із закінченням -у згідно сучасної португальської треба казати) завдяки каналам по котрих курсують човники-гондоли часто називають «португальською Венецією». Правда, до Венеції тут ще дуже далеко а ось порівняно з нашим Вилковим прогрес помітний.
1.
Раніше містечко жило за рахунок моря: рибальства, виробництва морської солі та збору водоростей (для добрив). Але у 16-17 сторіччі вихід до океану з часом перекрила дюна і місцева річка стала нестабільна. Міський порт не працював, вода застоювалася - рибу ловити було неможливо, вихід у відкрите море, утому числі у північні моря, ускланився. Народ почав масово виїжджати. Ситуацію покращило залізничне сполучення з Лісабоном та Порту а найголовніше - будівництво штучних каналів, завершене на початку 19 століття.
На сьогодні в Авейру 4 канали з довжиною у 4,5 кілометри, є кілька мостів. Розцяцьковані човники - забава для туристів. У 2018 році ціна складала 10 євро (а у 2017 була - 8).
2.
Човники португальці називають «молісейру». Кожен має свої малюнки. При чому навіть малюнки з жінками (як у далекобійників, але не так відверто) не вважають на «невдачу».
3-6.
Більшість цікавих будинків зосереджені вздовж головного каналу - появі цих багатих особняків завдячують португальським риболовам. Бакаляу (засушена тріска із сіллю) - головний інгрідієнт португальської кухні. Цікаво, що заради неї мореплавцям доводился виходити у далекі північні моря і шлях додому у них тривав більше 3 місяців.
7-8.
До лагуни від центру міста не більше кілометра, а до відкритого океану - 10. Океанська тема простежується у деталях міського інтер’єру.
9-11.
Є кілька цікавих пам’ятників. І зверніть увагу, що не політикам чи президентам.
12-13.
Є і традиційна для Португалія плитка азулежу. Нею облицьовували здебільшого найважливіші споруди - храми.
14-17.
А ось вітрини магазинів так і просять купити рибки.
18.
Розповідь була б неповна без солодощів. Їх тут дуже люблять! Традиційним є ovos moles («м’які яйця») - з яйця та цукру. Ми знайшли заклад де кава з таким десертом коштувала 1 з копійками євро. І ще нам його приніс власник. Це вам не Італії, де тільки-но сядеш за стіл - плати 2 євро, навіть якщо ти замовив лише каву.
19-20.
Взагалі любителям солодкого тут буде важко втриматися.
21-23.
Ніби і звичайний собі буфет із самообслуговуванням, але приємно.
24.
До речі, Португалія одна з небагатьох країн Західної Європи де дять супи і вони тут дешеві - від 1 євро.
25.
До того ж, подаються в одному з місцевих колоритних ресторанчиків. Я замовив «Калду верде» - зелений суп. Такий собі. Але атмосферу відчув!
26.
А ось ціни на інші страви, у порівнянні з нашими закладами, кусаються.
27.
З Авейру ми поїхали до океану - на пляж Барра з маяком та на курорт у містечко Кошта Нова. Слідкуйте за новими постами!
Португалія: як дешево дістатися, що подивитися та скуштувати і тамтешні ціни
Весь Лісабон у одному пості: пізнаємо найцікавіші місця столиці Португалії На прірві Європи: секретний ведмежий пляж на березі Атлантики
Лісабон за 9€: доїзд з аеропорту, ретро трамваї, всі фунікулери, ліфт та паром до Христа Палац Пена: королівська резиденція у вигляді яскравого торту
Неповторний Порту: небесна плитка азулежу, краєвиди Рібейри, книгарня Гаррі Поттера та портвейн