Тренчин: красень-замок, римські написи на скелі та гостинні словаки
Про 55-тисячне містечко Тренчин на заході Словаччини напевно мало хто чув. До 1996 року воно навіть не мало статусу регіонального центру, але сюди варто зазирнути, хоча б проїздом.
Джерело: www.distribucialetakov.sk
Тренчин розташований за 12-ть кілометрів від чеського кордону. Саме з боку сусідньої держави ми сюди і заїжджали. Підкинув нас сюди празький композитор, який їхав на традиційний музичний фестиваль «Погода».
Основна частина публіки - молодь.
1.
Перше враження - посткомунізм.
2-3.
Хоча старі будинки утеплюють і надають яскравого виду.
4.
Але повернемось до більш старішої історії. Ще у 2-му сторіччі розташовувалися римські легіони, про що свідчить збережений напис. Вони назвали місто Laugaricio.
5.
Історичний центр Тренчина дуже компактний і зараз з нього роблять «цукерочку». Годинникова вежа.
6.
З іншого ракурсу.
7.
Братислава: Компактне старе місто, баби, фільм Євротур та чехословакНа гору можна піднятися і за 1 євро насолодитися видами. Площа Миру. Люблять такі нейтральні назви чехи та словаки. Від них напевно ця традиція перекочувала на Закарпаття.
8.
Синагога нагадує православний храм у візантійському стилі.
9-10.
Головною ж пам’яткою Тренчіна є замок, який буквально нависає над самим центром міста.
11.
Не кожне місто з фортецею може похвалитися такими видами з центральної площі.
12.
Доволі гарно.
13.
До замку ведуть колоритні горбисті стежки.
14-15.
Кошице: готична катедра, чумна колонна, культурна столиця Європи та пиво за 1€
З пагорбів відкриваються види на місто - тепер вже безплатно.16-17.
Якщо у Чехії вільний вхід на територію замків, то у Словаччині аби потрапити на двір - треба платити: 1,5 євро за двір або 6 за всю експозицію.
18.
Оригінальні пам’ятники.
19.
У Тренчині ми зупинилися по кауч-серфінгу. Приймав нас 20-річний хлопець Йошка (повне ім’я - Йозеф), який жив у селі за містом з батьками. У його родині було 7 братів та сестер. По дорозі поринули у сільське словацьке життя.
20.
По приїду додому хлопець нагодував нас ситним обідом - смаженою картопелькою з котлетам з домашнього м’яса.
Йошка був з релігійної родини - його батько був священиком. Сам він готувався до місіонерської місії і тому нам багато часу не приділяв. Втім, це не завадило його запросити мене на пиво.
Зранку кауч-серфер приготував нам сніданок, а потім була цікава розмова з його батьками. Які із захопленням розпитували нас та розказували про своє життя.
21.
Всі мої закордонні подорожі у одній публікації