Легендарна Жмеринка: Красень-вокзал, крилатий кінь, вареники з перону та зниклий Остап Бендер
Жмеринка - більше ніж просто назва провінційного райцентру у 40-ка кілометрах від Вінниці. Ще відомий комбінатор Остап Бендер казав:
«Последний настоящий город на земле - это Жмеринка. У нас тут конечно не Париж, но милости просим к нашему шалашу!».
Ось і ми прибули до легендарного містечка, де зараз живе близько 35 тисяч мешканців.
1.
Тутешня станція є важливим залізничним вузлом, а будівля вокзалу поправу вважається однією з найкрасивіших в Україні.
2.
Саме завдяки залізниці місто зобов’язано своїй появи і наявності архітектурних цікавинок. Так би тут просто було б два села - Велика та Мала Жмеринка.
3.
Розквіт міста припадає на початок ХХ сторіччя - всі архітектурні пам’ятки датовані 1904-1910 роками. Цілком ймовірно, що Жмеринка розвивалася і далі, але прийшли більшовики і про капіталізм забулося.
4.
Будівля вокзалу, немов корабля, знаходиться у самому центрі міста. Вокзал також головним центром життям Жмеринки, адже в його переходах живе справжній стихійний ринок. Справжню Індію можна відчути, пропихаючись крізь юрму люду. Купити тут можна абсолютно все - контрабандні сигарети, живу рибу, магніти з видами Жмеринки чи навіть чай за 1,25.
5.
А вареники, якими місцеві кухарки атакують транзитні поїзди, стали легендарною стравою, яку повинен спробувати кожен пасажир.
Хоча варто відійти пару метрів і метушливий ринок з 90-х закінчується і починається цивілізація.
6.
Радянська мозаїка. Ще тоді знала, що через Жмеринку будуть проходити «Хюндаї».
7.
Тут, на периферії, час ніби завмер. Здається, просто вивіски змінили і замість Героїв соціалістичної праці герої інші.
8.
Поруч із сквером Небесної сотні - вулиці Леніна та Радянська.
9.
По вулицях Жмеринки їздять автобуси-динозаври. Давно вже не бачив такі ПАЗики. А тут є мінімум два!
10-11.
Вказівник розцяцькований, але не практичний. Важко розгледіти де що є.
12.
Площа Миру - центральна. Місцева ратуша. На фасаді Пегас - символ міста. Оригінально!
13-14.
Скульптори незвично подали звичайного Тараса Шевченка.
15.
Закінчує площу сквер Олександра Невського 2003 року.
16.
В центрі багатоповерхівки. Звичні для Поділля 5-ти по верхівки з червоної цегли.
17.
Але більшість забудови - приватний сектор, в якому, часом, навіть доріг нема.
18.
Поруч із красенем вокзалом (1904) про бували розквіт міста без слів розкаже католицький костьол. Знаходиться він у 15-ти хвилин пішої ходи по вулиці Одеській від станції.
19.
Важко повірити, що у радянський час всередині була електростанція.
Зараз костьол виглядає дуже акуратно.
20.
Гострі шпилі буквально прорізають небо. Нагадує Румунію чи Німеччину.
21.
На вокзалі не скрізь є пандуси, одна жінка просила мене підняти її кравчучку. А от католики більш практичні - зробили зручний підйом.
22.
Серед будинків та хвилястих доріг приватного сектору зачаїлась колишня гімназія 1909 року.
23.
І ще пару цікавих фактів. До 2012 року на вокзалі стояв пам’ятник Остапу Бендеру. Тому самому, який прославив Жмеринку.
Фото: dramatica.org.ua
Кажуть, що автору проекту подзвонили і замовили статую Степана Бандери. Він зробив необхідні креслення. Коли ж показав їх меру, то той здивувався. Виявилося, що через поганий зв'язок скульптор розчув не те прізвище.
Пам’ятник комбінатору на вокзалі довго не простояв. Одні казали, що на скульптуру не було дозвільних документів, інші, що Бендер провалився і його забрали на ремонт. Пройшло вже кілька років, а його все нема. Можливо пройдоха-шахрай поїхав до іншого міста на свої авантюри.
P.S Дякую свої дівчині Катрусі за частину фото і за суперову поїздку і позитивний настрій (веселості, посмішки і азарт)!
Всі мої закордонні подорожі у одній публікації
Всі мої подорожі Україною