May 06, 2013 22:17
Дуже цікаво спостерігати, коли людина протиречить сама собі, але навіть не помічає цього.
Прикол 1.
Знайома англоканадка переконує, що "яка різниця, якою мовою говорити?!". Звісно, їй усюди відповідають англійською, і усі документи, етикетки, інструкції завжди є й у англійській версії. І якщо у китайському магазинчику у Ванкувері дідусь-продавець раптом не розуміє англійську - то яка біда? Це навіть прикольно.
паралельно розповідала про негаразди своєї сестри. Та прожила у Бразилії рік - і дуже страждала: майже ніхто навколо не знав англійської. І навіть дорожні знаки лише португальською! Бідна сестра майже не виходила з хати і була дуже-дуже сумна.
Я поцікавився, чому б у такому разі не вивчити португальську?
Знайома здивувалася: Як?! Всього за рік?!
Прикол 2.
Британець українського походження. Як британець, набрався англійський стереотипів; а позаяк українського походження, то ще й українсько-діаспорянських.
Отже, за його словами, Англія страждає: понаїхало іммігрантів, які крадуть роботу в англійців і тримаються поміж своїми. Останнім часом до індусів і пакістанців додалася нова біда - ПОЛЯКИ. У Англії вже мільйон поляків, а вони їдуть і їдуть.
А за 5 хвилин розмови жалкує, що в українців нема змоги переселятися на Захід (зокрема й до Англії), бо кордони закриті.
(тут слід додати у дужках,що закриття кордонів він списує на "тоталітарний пострадянський режим" Януковича, а не на рішення того ж таки британського уряду, який не хоче додати до мільйона страшних поляків ще й пару мільйонів добрих працьовитих українців)
І таків цікавинок уйма. Особливо коли йдеться про "двомовність" у різних країнах :-)
сюрреалізм,
:-),
життя