Варя, в менетеж таке було: здорове харчування, тільки все корисне, вночі сниться смажена картопля, їду дахом, коли чую запах смаженого, але йду давитися злогребучою грудкою на пару. так, схудла. так, спершу милувалася собою в дзеркалі. а потім просто ДУЖЕ, нездоланно захотілося смачного, але "відпахувати" його і "карати" себе розгрузочними днями - перехотілося. вже просто не стало сил. і я почала об*їдатися і викликати блювоту, Варя. щодня. добре, що вистачило розуму звернутися до психотерапевта. зараз усе набагато краще, їм що хочу і не товстію, в холодильнику стоїть банка нутелли, але я її не хочу. а знаєш чому? тому, що її можна. секрет у тому, щоб розрізняти фізіологічний і емоційний голод і просто зупинятися на моменті, коли ситий, але ніби ще чогось би хотілося перекусити. я це пишу не тому, що хочу засудити твої зусилля. зовсім ні: ти - молодець. але я бачу, як сильно ти себе стримуєш, як тобі хочеться людської їжі, я це бачу, бо пройшла через таке саме. і просто не хочу, щоб інші дівчата пережили те, що пережила я.
є просто така прикра штука, що фітнес - це по-своєму круто, але він не для всіх. він для вкрай організованих людей, які не бояться гастрономічної аскези. для яких піроженка - це добре, але коли немає піроженки - вони їстимуть курятину і не паритимуться. бо їжа - це щоб бути ситим, а не щоб насолоджуватися. але таких людей одиниці, більшість таки любить посмакувати, більшість - гедоністи. і ось для таких людей фітнес і вічна дієта - це тортури.
Comments 5
Так держать!
Все будет, рано или поздно, так, или иначе (с).
Reply
Reply
А то, что грустно... хз, может в организме чего не хватает :) (кроме чизкейка и пиццы)
>вес был: 80, теперь 65,5 (утром натощак).
N-ный год безуспешно пытаюсь добиться обратного :D
Reply
Reply
Reply
Leave a comment