Николай Кузнецов: Историческая справедливость
Николай Кузнецов: Историческая справедливость, обрадовал da_dzi
Недавно в Ровенской области был варварски уничтожен памятник легендарному разведчику Николаю Кузнецову. Теперь на месте памятника герою висит сине-жёлтая тряпка. Жители местных деревень положительно отнеслись к разрушению памятника, так как Николай Кузнецов боролся с "добрыми хозяевами гитлеровцами" и погиб от рук украинских бандеровских фашистов, которые теперь официально признаны героями единоУкраины. Памятник Николаю Кузнецову в Ровенской области появился потому, что он долгое время действовал в этом регионе под видом гитлеровского офицера Пауля Зиберта.
Но власти Донецкой Народной Республики исправили несправедливость. И было принято заменить в Донецке барельеф памяти украинского поэта Василия Стуса на памятник советскому разведчику Николаю Кузнецову.
"Решение было принято Народным советом единогласно. Сейчас работают архитекторы и комиссия. Стела Стуса будет заменена на памятник Кузнецову", - сказал председатель Народного совета ДНР Андрей Пургин во вторник.
Василий Стус (1938-1985) - украинский поэт, политзаключенный. В 2005 году ему посмертно присвоено звание "героя Украины".
Николай Кузнецов (1911-1944) - советский разведчик, партизан, ликвидировавший 11 генералов и высокопоставленных чиновников оккупационной администрации нацистской Германии.
В который раз убеждаюсь, что в ДНР живут настоящие люди и настоящие патриоты. В отличие от единоукраинских нацистских прихвостней.
В тему: Здесь объемный материал про Николая Кузнецова: 27 июля день рождения разведчика Николая Кузнецова
А здесь вы можете ознакомиться, как Василь Стус раскрыл темные глубины патологического подсознания отдельных представителей украинской, э-э-э, интеллигенции, благодаря которым сегодня уничтожается Украина:
«У нас немає майбутнього. Коріння нації - тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації».
«Як же можна миритись з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства»...
... «Сільське українське населення, колгоспники не мають фактично доступу до міста, не можуть вливатися в міське населення і виносити за межі села українську мову».
«...міське населення в українських містах рекрутується в основному за рахунок наїжджих росіян».
«...видно при простих арифметичних підрахунках, що (...) тільки через росіян 4.227.769 українців не мають змоги жити в українських містах. Коли ж добавити сюди ще й євреїв, які майже всі живуть у містах і користуються російською мовою, то серед міського населення буде вже понад 31% неукраїнців (тобто некорінного населення республіки). Отже, понад 5 мільйонів українців не можуть зайняти свого законного місця в містах, не можуть користуватися всіма отими перевагами, які дає життя у місті в порівнянні з помешканням на селі, не можуть брати найактивнішу участь у творенні самої культури української нації. Скільки серед тих понад п'яти мільйонів гине щодня, щогодини безслідно Шевченків, Франків, Бортнянських, Кошиців, Лисенків, Драгоманових, Грушевських, Яворницьких!»
«...понад одна чверть [...] співвітчизників, замість того, щоб посісти місце спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою в народному господарстві республіки, продовжують немудрацьке діло Хоми Ґудзя, тобто "живуть на гною, довбаються в гною, їдять на гною і вмирають на гною", аби угноїти собою землю для тих, хто їх вище гною ніколи й не ставив у своїх «генеральних, перспективних планах розвитку народного господарства».
Недавно в Ровенской области был варварски уничтожен памятник легендарному разведчику Николаю Кузнецову. Теперь на месте памятника герою висит сине-жёлтая тряпка. Жители местных деревень положительно отнеслись к разрушению памятника, так как Николай Кузнецов боролся с "добрыми хозяевами гитлеровцами" и погиб от рук украинских бандеровских фашистов, которые теперь официально признаны героями единоУкраины. Памятник Николаю Кузнецову в Ровенской области появился потому, что он долгое время действовал в этом регионе под видом гитлеровского офицера Пауля Зиберта.
Но власти Донецкой Народной Республики исправили несправедливость. И было принято заменить в Донецке барельеф памяти украинского поэта Василия Стуса на памятник советскому разведчику Николаю Кузнецову.
"Решение было принято Народным советом единогласно. Сейчас работают архитекторы и комиссия. Стела Стуса будет заменена на памятник Кузнецову", - сказал председатель Народного совета ДНР Андрей Пургин во вторник.
Василий Стус (1938-1985) - украинский поэт, политзаключенный. В 2005 году ему посмертно присвоено звание "героя Украины".
Николай Кузнецов (1911-1944) - советский разведчик, партизан, ликвидировавший 11 генералов и высокопоставленных чиновников оккупационной администрации нацистской Германии.
В который раз убеждаюсь, что в ДНР живут настоящие люди и настоящие патриоты. В отличие от единоукраинских нацистских прихвостней.
В тему: Здесь объемный материал про Николая Кузнецова: 27 июля день рождения разведчика Николая Кузнецова
А здесь вы можете ознакомиться, как Василь Стус раскрыл темные глубины патологического подсознания отдельных представителей украинской, э-э-э, интеллигенции, благодаря которым сегодня уничтожается Украина:
«У нас немає майбутнього. Коріння нації - тільки в селі, а «хуторянським» народом ми довго не проживем, пам'ятаючи про вплив міста, про армію, про всі інші канали русифікації».
«Як же можна миритись з тим особливим інтернаціоналізмом, який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства»...
... «Сільське українське населення, колгоспники не мають фактично доступу до міста, не можуть вливатися в міське населення і виносити за межі села українську мову».
«...міське населення в українських містах рекрутується в основному за рахунок наїжджих росіян».
«...видно при простих арифметичних підрахунках, що (...) тільки через росіян 4.227.769 українців не мають змоги жити в українських містах. Коли ж добавити сюди ще й євреїв, які майже всі живуть у містах і користуються російською мовою, то серед міського населення буде вже понад 31% неукраїнців (тобто некорінного населення республіки). Отже, понад 5 мільйонів українців не можуть зайняти свого законного місця в містах, не можуть користуватися всіма отими перевагами, які дає життя у місті в порівнянні з помешканням на селі, не можуть брати найактивнішу участь у творенні самої культури української нації. Скільки серед тих понад п'яти мільйонів гине щодня, щогодини безслідно Шевченків, Франків, Бортнянських, Кошиців, Лисенків, Драгоманових, Грушевських, Яворницьких!»
«...понад одна чверть [...] співвітчизників, замість того, щоб посісти місце спеціалістів з вищою та середньою спеціальною освітою в народному господарстві республіки, продовжують немудрацьке діло Хоми Ґудзя, тобто "живуть на гною, довбаються в гною, їдять на гною і вмирають на гною", аби угноїти собою землю для тих, хто їх вище гною ніколи й не ставив у своїх «генеральних, перспективних планах розвитку народного господарства».