..а я колись в дитинстві начиталася казок - спочатку українських народних, а потім - "казки Верховини" (про всіяку нечисту силу верховинську та страшилки" :) ), а потім - ще й гнітючого Андерсена, а потім - російські народні проковтнула
( ... )
Іван Франко застерігав проти раннього навчання дитини читанню. Він уважав, що це діло треба опановувати десь у 7 років. :) Мабуть, щоб дитина більше слухала батьків, а ті, своєю чергою, могли контролювати хоч як-небудь потік інформації до дитячого некритичного розуму. Багато казок... потоком... усе ж не те. А от казка до теми, до якогось моменту буде скарбом. Як і книжка, втім. :) Я не читав багато казок. Але цікавлюся їньою цінністю, внутрішнім сенсом. Ще додам, що діти зараз швидко дорослішають... Швидко включаються в реальність, але все одно люблять гратися. Також дорослі все більше схожі на дітей - теж люблять гратися. :)
Так, дорослі іноді нагадують дітей що недогралися у дитинстві.. :)
Але тут інше є. Бажання втечі від жорсткої реальності у світ ілюзій - більш приємних або таких, де можна щось змінити.. цим я пояснюю собі масовий вихід у світ ігор і віртуальності.. окрім явища браку спілкування із "собі подібними", звісно. :))
Comments 5
Reply
Reply
Але тут інше є. Бажання втечі від жорсткої реальності у світ ілюзій - більш приємних або таких, де можна щось змінити.. цим я пояснюю собі масовий вихід у світ ігор і віртуальності..
окрім явища браку спілкування із "собі подібними", звісно. :))
Reply
Reply
Reply
Leave a comment