помилки та випадковості. і зовсім троха Фройда.

[valcury]

у мене в зацікавленнях давненько вже відзначено випадковості. і знаєте, що...

вирвано з контексту, але дуже яскраво і значимо. принаймні для мене.
уривок з Герой з тисячею облич (Джозефа Кемпбела)
якась прикра помилка - позірно чиста випадковість - відкриває новий, незнаний світ, і індивід утягується в стосунки з такими силами, що їх до пуття

Comments

[sparrow_hawk]

я не вірю у Фройда, я вірю у Долю - тому, так, випадковостей не буває... всі ми рухаємося у одному потоці, всі взаємопов'язані. Вірд

[valcury]

так і я вірю в долю.
і вФройда. воно якось не заважає одине одному.
:)

[sparrow_hawk]

він, як на мене, занадто на статевому зациклений %)

[valcury]

а куди ми без цього?

[gralena]

все, що з нами відбувається - не випадково, навіть якщо таким здається)
це є прояв певних закономірностей, які ми не можемо або не бажаємо побачити

[valcury]

о, так!!!! саме так!!!!

[gralena]

:)

[gralena]

:)

[valcury]

у мене пряма асоціація до бредбері...

[valcury]

ніби не вино...
потім ше фільм зняли про отого метелика та часові катаклізми. але фільм - просто клізма. ги, то я для рими так, але фільм - середненький....
а то не оповідання так і називалося - и грянул гром?

[selfhiker]

Чи можна вважати помилки - відхиленнями? Якщо вони закономірні для відкриття долі, то вони не відхилення, а звичайна річ.

[valcury]

значить відхилення, запрограмовані долею, прсто бічні стежки від дороги життя...

[selfhiker]

чого ж. Вони сприймаються нами бічними, непротореними, хоча насправді є основними. Просто на цій ділянці дороги мало руху і "влада" давно забула ремонтувати там дорогу. Тому так "важко". :)
До речі, коли потяг?

Чомусь дуже співзвучно...

[ufolot]

Все може змінитися дуже швидко...
Тут...
Помилки - поняття відносне. Щось ми вважаємо істиною, або правильним ходом подій (хоча це зовсім не означа, що так воно і є).
Це як сузір'я - люди сполучають у сузір'я ті зорі, які насправді знаходяться за мільйони світлових років одне від одного, а просто з Землі вони видаються близькими...
А, ще пригадався "Намір" Дереша. Книга і автор може не супер, але кілька думок запамятались. Одна сусідна тому уривкові, що ти подаєш:
"Якщо ми чогось прагнемо, наші думки кружляють довкола цього об'єкту і мимоволі ми створюємо сильне енергетичне поле, що притягує предмети, події та явща дотично до нашої мети..."

...Тільки відкриття долі, мене поки що лякає...
......Треба звикати?