Корсунь-Шевченківський
Давнє княже місто-фортеця Корсунь засноване ще в 1032 році Ярославом Мудрим. Зараз уже ніщо не нагадує про його поважний вік, зате тут знаходиться одна з найкраще збережених резиденцій в Україні. Той рідкісний випадок, коли палац в хорошому стані та використовується як музей, плюс його доповнює розкішний парк, створений самою природою.
Як і в сусідньому Стеблеві, на річці загатили ГЕС, тому Рось гарна тільки по один її бік. Електростанція 1930-34 років уже встигла стати пам’яткою архітектури.
Гребля так само є пішохідним містком із загадковими для мене станційними конструкціями.
Ну а нижче за течією - краса:
Із мосту чудовий вид і на палац Понятовських-Лопухіних. Із листям на деревах було б веселіше, але саме в міжсезоння він проглядає найкраще.
Якийсь гідротехнічний канал.
Із протилежної сторони, між ГЕС та автомобільним мостом, на річці розташований острів Зелений із монументом абстрактному Росичу, що уособлює витязя - охоронця південних кордонів Русі.
Мені ж пора на інший берег, домінантою якого є церква Спаса нерукотворного образа Ісуса Христа.
Новобудова, але ніби й нічого така:
Ну а наші міста ще місяця за півтора до проводків перетворюються на кладовища пластикового сміття. Красиво, йопт.
І час переміститись до головної страви дня, резиденції. Першою нас зустрічає в’їзна брама середини 18 ст., зведена у стилі французької середньовічної архітектури.
Обабіч неї - одноповерхові господарські приміщення, зліва - контора управителя маєтком.
Рось тут вкрай мальовнича. На протилежному березі височіє цивільна забудова Корсуня, багатоповерхова й приватна.
На камені біля контори управителя вибиті барельєфи на честь Шевченка і не тільки. Це вже безпосередньо на острові:
Сама контора зараз виконує роль просто житлового будинку.
З оригінальною адресою:
І пильними мешканцями.
Ще далі виділяються своїм видом колишні бані, нині - якийсь казенний дім за парканом:
Підемо всередину. У одній із веж брами міститься каса для численних музеїв заповіднику.
Пам’ятники Шевченку рідко фотографую, але ж не у місті, наполовину названому в його честь:
Як зайти у парк-резиденцію, зліва буде колишній манеж. Певно, він у найгіршому стані з усіх будівель садиби.
Безпосередньо перед палацом - виставка техніки Другої Світової:
З парадного входу палац був проти сонця і погано влазить в кадр, тому загальні плани будуть нижче. Але ж які шикарні й деталі!.. Це одна з перших неоготичних садиб Речі Посполитої.
Всередині палацу діє музей Корсунь-Шевченківської операції, однієї з найбільш масштабних битв Другої Світової. Зайшов, пройнявся.
Але у будь-якому випадку варто глянути і просто інтер’єри. Збережену ліпнину:
Й особливо вітражі:
Оглянемо й інші будівлі. Флігель - одна з найстаріших споруд резиденції:
Дві православні каплиці середини 19 ст.:
Палацовий підмурок:
З тильної сторони палацу можна підвісним містком перейти на сусідній острів.
Там знаходиться «швейцарський» будинок, зведений свого часу для челяді. Як і контора, тепер просто житловий, і місцеві песики не дуже раді напливу гостей.
Між порогами та скелями звивається Рось.
Південніше маєтку знаходиться основна частина парку. Він примітний тим, що в основу планування закладено особливості природного ландшафту. Природні красоти тут настільки самодостатні, що зміни мали бути мінімальними.
У межах парку є невисока гора Янталка, на якій можна знайти штучний грот. Зараз порожній та сплюндрований бидлом:
Із гори відкриваються і види навколо, з домінантою - палацом:
Зараз там все утопає в зелені і тому ще більш гарне. Але в той момент уже народжувалось нове життя, плин якого нікому не спинити.
На протилежному березі хтось не відстає від часу.
У самому парку повно різних скульптур. «Ян і Наталка», герої банальної й трагічної легенди, задивляються, куди ж поділась вода із їхнього фонтану:
Складна композиція з цитатами Шевченка й продуманими до деталей барельєфами:
«Юність», гола й неупереджена:
З відбитою рукою…
Весна!
Ну а там час і повертати на автостанцію. Окрім резиденції у Корсуні майже не зберіглося ніякої старовини, що не заважає цьому місту залишатись затишним і приємним.
Земська школа початку 20 ст. у стилі українського модерну:
Міськрада 50-х років:
Як і в сусідньому Стеблеві, на річці загатили ГЕС, тому Рось гарна тільки по один її бік. Електростанція 1930-34 років уже встигла стати пам’яткою архітектури.
Гребля так само є пішохідним містком із загадковими для мене станційними конструкціями.
Ну а нижче за течією - краса:
Із мосту чудовий вид і на палац Понятовських-Лопухіних. Із листям на деревах було б веселіше, але саме в міжсезоння він проглядає найкраще.
Якийсь гідротехнічний канал.
Із протилежної сторони, між ГЕС та автомобільним мостом, на річці розташований острів Зелений із монументом абстрактному Росичу, що уособлює витязя - охоронця південних кордонів Русі.
Мені ж пора на інший берег, домінантою якого є церква Спаса нерукотворного образа Ісуса Христа.
Новобудова, але ніби й нічого така:
Ну а наші міста ще місяця за півтора до проводків перетворюються на кладовища пластикового сміття. Красиво, йопт.
І час переміститись до головної страви дня, резиденції. Першою нас зустрічає в’їзна брама середини 18 ст., зведена у стилі французької середньовічної архітектури.
Обабіч неї - одноповерхові господарські приміщення, зліва - контора управителя маєтком.
Рось тут вкрай мальовнича. На протилежному березі височіє цивільна забудова Корсуня, багатоповерхова й приватна.
На камені біля контори управителя вибиті барельєфи на честь Шевченка і не тільки. Це вже безпосередньо на острові:
Сама контора зараз виконує роль просто житлового будинку.
З оригінальною адресою:
І пильними мешканцями.
Ще далі виділяються своїм видом колишні бані, нині - якийсь казенний дім за парканом:
Підемо всередину. У одній із веж брами міститься каса для численних музеїв заповіднику.
Пам’ятники Шевченку рідко фотографую, але ж не у місті, наполовину названому в його честь:
Як зайти у парк-резиденцію, зліва буде колишній манеж. Певно, він у найгіршому стані з усіх будівель садиби.
Безпосередньо перед палацом - виставка техніки Другої Світової:
З парадного входу палац був проти сонця і погано влазить в кадр, тому загальні плани будуть нижче. Але ж які шикарні й деталі!.. Це одна з перших неоготичних садиб Речі Посполитої.
Всередині палацу діє музей Корсунь-Шевченківської операції, однієї з найбільш масштабних битв Другої Світової. Зайшов, пройнявся.
Але у будь-якому випадку варто глянути і просто інтер’єри. Збережену ліпнину:
Й особливо вітражі:
Оглянемо й інші будівлі. Флігель - одна з найстаріших споруд резиденції:
Дві православні каплиці середини 19 ст.:
Палацовий підмурок:
З тильної сторони палацу можна підвісним містком перейти на сусідній острів.
Там знаходиться «швейцарський» будинок, зведений свого часу для челяді. Як і контора, тепер просто житловий, і місцеві песики не дуже раді напливу гостей.
Між порогами та скелями звивається Рось.
Південніше маєтку знаходиться основна частина парку. Він примітний тим, що в основу планування закладено особливості природного ландшафту. Природні красоти тут настільки самодостатні, що зміни мали бути мінімальними.
У межах парку є невисока гора Янталка, на якій можна знайти штучний грот. Зараз порожній та сплюндрований бидлом:
Із гори відкриваються і види навколо, з домінантою - палацом:
Зараз там все утопає в зелені і тому ще більш гарне. Але в той момент уже народжувалось нове життя, плин якого нікому не спинити.
На протилежному березі хтось не відстає від часу.
У самому парку повно різних скульптур. «Ян і Наталка», герої банальної й трагічної легенди, задивляються, куди ж поділась вода із їхнього фонтану:
Складна композиція з цитатами Шевченка й продуманими до деталей барельєфами:
«Юність», гола й неупереджена:
З відбитою рукою…
Весна!
Ну а там час і повертати на автостанцію. Окрім резиденції у Корсуні майже не зберіглося ніякої старовини, що не заважає цьому місту залишатись затишним і приємним.
Земська школа початку 20 ст. у стилі українського модерну:
Міськрада 50-х років: