Національний парк Крка
Прогулянка парком Крка була заключною частиною моєї хорватської відпустки. Це місце вважається одним із найгарніших в країні, поступаючись популярністю хіба Плітвіцьким озерам.
Парк розташовується головним чином уздовж русла річки Крка. Його площа 109 кв. кілометрів. У межах парку є 7 великих каскадів мальовничих водоспадів із загальним перепадом висоти 242 метри, а по відстані вони розтягнуті на 72 кілометри. Також - два діючі монастирі, католицький і православний.
Побачити це все було б відверто проблематично навіть за пару днів. Але для першого разу вистачить і найбільш попсової пішохідної доріжки навкруги водоспадів Скардінскі Бук.
У цих місцях русло Крки розливається вшир метрів на 200-300, утворюючи міріади незліченних порогів, водоспадів, острівців, заплав та заводей.
Через це все буйство дикої природи тягнеться екологічна стежка. Заблукати малоймовірно.
У воді плавають цілі хмари великої і аж прямо з виду смачної риби, в основному форелі.
Ловити простим смертним її, звісно, заборонено. Працівники заповіднику самі відловлюють певну регульовану кількість, її ж подають у кафешках на території (не уявляю правда, скільки то коштує з хорватськими цінами; мені великий млинець із шоколадом у парку обійшовся в 90 грн.)
Інший частий представник тутешньої фауни - качка-крижень. А прозорість води просто космічна:
Наближалось похолодання…
Ну і звісно, тут повно мартинів. Недавно якраз узнав, що все життя неправильно називав цих птахів чайками.
Цей мартин виступив у ролі сурового підкорювача водної стихії:
Погляньте лише, як він дивиться на нас, сухопутних щурів.
Невеликих водоспадиків там узагалі, здається, тисячі:
Колір води…
По доріжці час від часу трапляються видові майданчики, як же без цього.
Не знаю, чим поцвів їх ліс у кінці вересня, але ж не пролісками:
Цілий каскад порогів:
Озеро Марасовіца, в яке теж впадає водоспадик. А ви його бачите?
Оглядовий майданчик на нижній каскад Скардінскі Бука:
На містку й у воді повно людей.
Ще один водоспад.
На дальньому від входу краю пішохідної доріжки є кафешки і каплиця.
Також пірс, звідки відправляються кораблики кудись у низов’я Крки. Можливо, до найближчого села Скардін.
Ну і тепер Скардінскі Бук, точніше, для початку лише нижній його каскад.
У затоці під водоспадом можна купатись, а його самого відгородили від найбільших сміливців тросом.
Після тижня на Адріатичному морі купатись у холодній воді Крки вже не дуже хотілось, тим більше там всі зручності - то кущі. Але народ масово плаває і фоткається для інстаграмчика.
Також тут знаходиться найстаріша у Хорватії електростанція, запущена в експлуатацію в 1895 році. Збудували її за проектом Ніколи Тесла.
Усього Скардінскі Бук має 17 ступенів із загальним перепадом висоти 46 метрів.
Черговий незворушний мартин:
Панорама річки за течією, яка у цей час буде за спиною:
На зворотному шляху стежка іде проти течії Крки, так щоб всі каскади водоспаду були на виду. Ця ділянка особливо фантастична.
Чергова капличка.
Ми досі в Хорватії, тому пост неможливий без котика:
Ближче до виходу починається цивілізація у вигляді кам’яних мостів.
А також всяких гідротехнічних споруд.
Комплекс споруд включає в себе етнографічний музей, сувенірні лавки, млин. Уже вечоріло, тому більшість цього всього позакривалася.
А от в млин можна зайти. Він успішно собі працює.
То був останній день мого минулорічного тепла. Прихід похолодання збігся з нашим поверненням на північ, і по-справжньому літніх днів у тому році більше не було. З того часу пройшло вже кілька місяців, а цей одвічний безперервний холод триває і досі.
Парк розташовується головним чином уздовж русла річки Крка. Його площа 109 кв. кілометрів. У межах парку є 7 великих каскадів мальовничих водоспадів із загальним перепадом висоти 242 метри, а по відстані вони розтягнуті на 72 кілометри. Також - два діючі монастирі, католицький і православний.
Побачити це все було б відверто проблематично навіть за пару днів. Але для першого разу вистачить і найбільш попсової пішохідної доріжки навкруги водоспадів Скардінскі Бук.
У цих місцях русло Крки розливається вшир метрів на 200-300, утворюючи міріади незліченних порогів, водоспадів, острівців, заплав та заводей.
Через це все буйство дикої природи тягнеться екологічна стежка. Заблукати малоймовірно.
У воді плавають цілі хмари великої і аж прямо з виду смачної риби, в основному форелі.
Ловити простим смертним її, звісно, заборонено. Працівники заповіднику самі відловлюють певну регульовану кількість, її ж подають у кафешках на території (не уявляю правда, скільки то коштує з хорватськими цінами; мені великий млинець із шоколадом у парку обійшовся в 90 грн.)
Інший частий представник тутешньої фауни - качка-крижень. А прозорість води просто космічна:
Наближалось похолодання…
Ну і звісно, тут повно мартинів. Недавно якраз узнав, що все життя неправильно називав цих птахів чайками.
Цей мартин виступив у ролі сурового підкорювача водної стихії:
Погляньте лише, як він дивиться на нас, сухопутних щурів.
Невеликих водоспадиків там узагалі, здається, тисячі:
Колір води…
По доріжці час від часу трапляються видові майданчики, як же без цього.
Не знаю, чим поцвів їх ліс у кінці вересня, але ж не пролісками:
Цілий каскад порогів:
Озеро Марасовіца, в яке теж впадає водоспадик. А ви його бачите?
Оглядовий майданчик на нижній каскад Скардінскі Бука:
На містку й у воді повно людей.
Ще один водоспад.
На дальньому від входу краю пішохідної доріжки є кафешки і каплиця.
Також пірс, звідки відправляються кораблики кудись у низов’я Крки. Можливо, до найближчого села Скардін.
Ну і тепер Скардінскі Бук, точніше, для початку лише нижній його каскад.
У затоці під водоспадом можна купатись, а його самого відгородили від найбільших сміливців тросом.
Після тижня на Адріатичному морі купатись у холодній воді Крки вже не дуже хотілось, тим більше там всі зручності - то кущі. Але народ масово плаває і фоткається для інстаграмчика.
Також тут знаходиться найстаріша у Хорватії електростанція, запущена в експлуатацію в 1895 році. Збудували її за проектом Ніколи Тесла.
Усього Скардінскі Бук має 17 ступенів із загальним перепадом висоти 46 метрів.
Черговий незворушний мартин:
Панорама річки за течією, яка у цей час буде за спиною:
На зворотному шляху стежка іде проти течії Крки, так щоб всі каскади водоспаду були на виду. Ця ділянка особливо фантастична.
Чергова капличка.
Ми досі в Хорватії, тому пост неможливий без котика:
Ближче до виходу починається цивілізація у вигляді кам’яних мостів.
А також всяких гідротехнічних споруд.
Комплекс споруд включає в себе етнографічний музей, сувенірні лавки, млин. Уже вечоріло, тому більшість цього всього позакривалася.
А от в млин можна зайти. Він успішно собі працює.
То був останній день мого минулорічного тепла. Прихід похолодання збігся з нашим поверненням на північ, і по-справжньому літніх днів у тому році більше не було. З того часу пройшло вже кілька місяців, а цей одвічний безперервний холод триває і досі.