Майсен
Майсен - іще одне показове саксонське містечко, яке пощастило побачити у минулому році. Як і багато інших саксонських містечок, він нагадує якусь декорацію до історичних фільмів, а не сьогодення; особливо виділяється величезний замок Альбрехтсбург (найстаріший у Німеччині) та собор на його території.
Прохід до замку:
Готичний собор св. Іоанна і св. Донатуса почали будувати в 1240 році, а закінчили тільки в 15 столітті.
Такий собі Йоганн Вольфганг Гете сказав, що це найкраще, що нам лишила готика. Хоча можна з ним і посперечатись (мені той, що в Кошице більше сподобався).
Але все одно нічого перебирати харчами та слід визнати, що і цей собор бомбезний.
Горгульї:
Всередині зараз діє музей і за додаткову плату можна скільки хочеш бродити та знімати інтер’єри.
Певно, гробівці:
Скульптури:
Можна заходити на різні яруси.
У собору навіть внутрішній дворик є:
Тепер подивимось кафедральну площу, вона ж - замкове подвір’я.
Дату на одному з каменів бруківки, мабуть, час від часу оновлюють. А то вже затерлась би від тисяч ніг, що тут ступали.
Будинки на площі:
Традиційно із замку багато краєвидів. Ельба:
Частина міста на правому березі:
Незвичний для нас і банальний для них фахверк:
За залізничним мостом видно неоготичну кірху.
А це вид на центр. Майсен практично не постраждав у Другу Світову і виглядає відповідно.
У незвичному місці, а саме на даху одного з будинків, є мурал з якоюсь суровою пані. Уже не пригадаю, хто це.
Спускаємось у центр:
Жабка натякає, на кого може перетворитись той, хто нап’ється з фонтану:)
Крім архітектури, Майсен відомий як батьківщина європейської порцеляни (китайці свою технологію виготовлення тримали в таємниці, і тільки через певний час німці змогли вивести альтернативний рецепт). Їй присвячено більшість сувенірних крамниць середмістя.
Правда, то більше для подивитись і піти далі. Оці тарілочки по 109 євро коштують, наприклад:
Огляд площі Ринок починаємо з ратуші 1472 року:
Церква Діви Марії (1457-1520). Навіть дзвони на її дзвіниці порцелянові (але то декоративні, як я розумію).
Міщанські будинки Ринкової площі належать до кількох різних стилів та століть побудови.
«Будинок заможного патриція»:
Стріт-арт на малих архітектурних формах:
І з мосту через Ельбу можна побачити нарешті замок зі сторони, хай і проти сонця.
Прохід до замку:
Готичний собор св. Іоанна і св. Донатуса почали будувати в 1240 році, а закінчили тільки в 15 столітті.
Такий собі Йоганн Вольфганг Гете сказав, що це найкраще, що нам лишила готика. Хоча можна з ним і посперечатись (мені той, що в Кошице більше сподобався).
Але все одно нічого перебирати харчами та слід визнати, що і цей собор бомбезний.
Горгульї:
Всередині зараз діє музей і за додаткову плату можна скільки хочеш бродити та знімати інтер’єри.
Певно, гробівці:
Скульптури:
Можна заходити на різні яруси.
У собору навіть внутрішній дворик є:
Тепер подивимось кафедральну площу, вона ж - замкове подвір’я.
Дату на одному з каменів бруківки, мабуть, час від часу оновлюють. А то вже затерлась би від тисяч ніг, що тут ступали.
Будинки на площі:
Традиційно із замку багато краєвидів. Ельба:
Частина міста на правому березі:
Незвичний для нас і банальний для них фахверк:
За залізничним мостом видно неоготичну кірху.
А це вид на центр. Майсен практично не постраждав у Другу Світову і виглядає відповідно.
У незвичному місці, а саме на даху одного з будинків, є мурал з якоюсь суровою пані. Уже не пригадаю, хто це.
Спускаємось у центр:
Жабка натякає, на кого може перетворитись той, хто нап’ється з фонтану:)
Крім архітектури, Майсен відомий як батьківщина європейської порцеляни (китайці свою технологію виготовлення тримали в таємниці, і тільки через певний час німці змогли вивести альтернативний рецепт). Їй присвячено більшість сувенірних крамниць середмістя.
Правда, то більше для подивитись і піти далі. Оці тарілочки по 109 євро коштують, наприклад:
Огляд площі Ринок починаємо з ратуші 1472 року:
Церква Діви Марії (1457-1520). Навіть дзвони на її дзвіниці порцелянові (але то декоративні, як я розумію).
Міщанські будинки Ринкової площі належать до кількох різних стилів та століть побудови.
«Будинок заможного патриція»:
Стріт-арт на малих архітектурних формах:
І з мосту через Ельбу можна побачити нарешті замок зі сторони, хай і проти сонця.