Скалат (і не тільки замок)
Скалат - маленьке місто у Підволочиському районі на Тернопільщині. Відоме воно, перш за все, своїм замком, одним із найкраще збережених у регіоні, і який найбільше притягує сюди туристів.
Але і саме містечко варте уваги. Скалат вперше згадується у 1512 році, а в 19 ст. був повітовим центром, про що свідчить характерна забудова, зосереджена переважно на проспекті Шевченка.
Один з найцікавіших будинків був якраз проти сонця, тому фото таке собі.
Також мені сподобалось розмаїття порталів і балконів.
Новобудований собор Всіх Святих з неординарними дверима:
Хрещата в плані аскетична церква Преображення Господнього (1872):
Вулиця Грушевського - головна транспортна артерія міста:
Власне замок також на ній і його добре видно навіть проїздом із вікна автобусу.
На північ від замку є великий ставок на річці Корилівка. Можна обійти його, і от вже маємо непопсовий вид:
Багатоквартирні будинки і костьол:
Костьол, на перший погляд, складає враження старовинного, але це досить якісна новобудова 2002 року.
А от місце якесь не надто вдале. З 1643 р. це вже п’ятий храм у цій точці. Останнього його попередника підірвали комуняки.
Замок можна вільно обійти із зовнішньої сторони.
І зайти всередину культурним дерев’яним містком над колишнім ровом. Власне, висота стін у деяких місцях дозволяє і так легко залізти, але це було б неправильно якось. В який-то раз в Україні із замку намагаються створити повноцінний туристичний об’єкт, і кожен може інвестувати в нього 15 або 20 гривень за вхід + магнітики чи інша сувенірка.
Офіційною датою побудови є 1630 рік, але за деякими версіями він міг з’явитись тут ще на 100 років раніше.
Панорама двору:
А колись було так (колись буде так?):
Зараз важко уявити, що це колишня неприступна фортеця зі стінами 9 метрів заввишки; сучасний замок більше нагадує декоративну та беззубу версію самого себе. Але все ж реставрація поступово іде і тенденція покращення помітна з кожним роком.
Можна спуститись у невелике підземелля:
І зайти в дві вежі. Там виставлено сучасне мистецтво, картини та скульптури, що як на мене, не дуже доречно саме в замку. Хотілось би чогось більш тематичного (чи це я побачив Європу і дуже губу закатав?)
Частина творів - якийсь треш:
Добре, хоч не додумались вишиванки вивісити, як тупо скрізь, - подумав я і піднявся на другий поверх вежі…
Але є і «правильна», атмосферна кімната:
І пару слів, як добратись у Скалат: дуже легко. Усього 30 км від Тернополя, із якого сюди ідуть автобуси на Гусятин, Сатанів та Кам’янець-Подільський і назад (правда, всі вони прохідні і забиті людьми).
Автостанція сконала ще за царя Гороха, а з розкладом руху хтозна-що робили, що він такий страшний. Але більш-менш актуальний.
Але і саме містечко варте уваги. Скалат вперше згадується у 1512 році, а в 19 ст. був повітовим центром, про що свідчить характерна забудова, зосереджена переважно на проспекті Шевченка.
Один з найцікавіших будинків був якраз проти сонця, тому фото таке собі.
Також мені сподобалось розмаїття порталів і балконів.
Новобудований собор Всіх Святих з неординарними дверима:
Хрещата в плані аскетична церква Преображення Господнього (1872):
Вулиця Грушевського - головна транспортна артерія міста:
Власне замок також на ній і його добре видно навіть проїздом із вікна автобусу.
На північ від замку є великий ставок на річці Корилівка. Можна обійти його, і от вже маємо непопсовий вид:
Багатоквартирні будинки і костьол:
Костьол, на перший погляд, складає враження старовинного, але це досить якісна новобудова 2002 року.
А от місце якесь не надто вдале. З 1643 р. це вже п’ятий храм у цій точці. Останнього його попередника підірвали комуняки.
Замок можна вільно обійти із зовнішньої сторони.
І зайти всередину культурним дерев’яним містком над колишнім ровом. Власне, висота стін у деяких місцях дозволяє і так легко залізти, але це було б неправильно якось. В який-то раз в Україні із замку намагаються створити повноцінний туристичний об’єкт, і кожен може інвестувати в нього 15 або 20 гривень за вхід + магнітики чи інша сувенірка.
Офіційною датою побудови є 1630 рік, але за деякими версіями він міг з’явитись тут ще на 100 років раніше.
Панорама двору:
А колись було так (колись буде так?):
Зараз важко уявити, що це колишня неприступна фортеця зі стінами 9 метрів заввишки; сучасний замок більше нагадує декоративну та беззубу версію самого себе. Але все ж реставрація поступово іде і тенденція покращення помітна з кожним роком.
Можна спуститись у невелике підземелля:
І зайти в дві вежі. Там виставлено сучасне мистецтво, картини та скульптури, що як на мене, не дуже доречно саме в замку. Хотілось би чогось більш тематичного (чи це я побачив Європу і дуже губу закатав?)
Частина творів - якийсь треш:
Добре, хоч не додумались вишиванки вивісити, як тупо скрізь, - подумав я і піднявся на другий поверх вежі…
Але є і «правильна», атмосферна кімната:
І пару слів, як добратись у Скалат: дуже легко. Усього 30 км від Тернополя, із якого сюди ідуть автобуси на Гусятин, Сатанів та Кам’янець-Подільський і назад (правда, всі вони прохідні і забиті людьми).
Автостанція сконала ще за царя Гороха, а з розкладом руху хтозна-що робили, що він такий страшний. Але більш-менш актуальний.